ПОСТАНОВА
Іменем України
02 березня 2020 року
Київ
справа №819/1886/17
адміністративне провадження №К/9901/50543/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гулида Р.М., суддів Кузьмича С.М., Улицького В.З. від 03 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, Управління), в якому просила скасувати податкове повідомлення рішення №59969-13 від 30 червня 2017 року, яким їй визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку у розмірі 18750,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що належний їй на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об`єкта оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки його середньоринкова вартість становить менше 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто менше 1200000 грн., а тому нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб вважає незаконним.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року позов задоволено; скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно сформованого позивачем на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу вартість належного ОСОБА_1 транспортного засобу є меншою за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, а тому такий автомобіль не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році у відповідності до положень статті 267 ПК України.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, згаданий суд зазначив, що в розміщеному на сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України переліку легкових автомобілів, які піддягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році, наявний автомобіль позивача й відповідно до механізму визначення середньоринкової вартості така вартість вказаного автомобіля на час розгляду справи є більшою за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому останній є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно положень статті 267 ПК України, у зв`язку з чим нарахування позивачу відповідної суми грошового зобов`язання здійснено за наявності відповідних підстав.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість позиції суду апеляційної інстанції та по суті зазначила, що належний їй транспортний засіб не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році у розумінні положень статті 267 ПК України, адже за розрахунком, здійсненим на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, середньоринкова вартість автомобілю у 2017 році не перевищувала 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто була меншою за 1200000 грн.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Audi, модель Q7, рік випуску - 2015, двигун внутрішнього згоряння об`ємом 3000 куб. см., тип пального - дизель; дата реєстрації 13 квітня 2017 року.
Відповідачем 30 червня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №59969-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 18750,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов висновку про таке.
01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.
Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).
За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.