ПОСТАНОВА
Іменем України
02 березня 2020 року
Київ
справа №810/2001/14
адміністративне провадження №К/9901/11140/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/2001/14
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Держземагенства в м. Ірпені Київської області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконною бездіяльність і зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду, прийняту 12 січня 2016 року у складі судді Панової Г.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 20 квітня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого Бистрик Г.М., суддів Межевича М.В., Сорочка Є.О.,
в с т а н о в и в :
До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - позивачі) з позовом до Управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні належним чином своїх функцій, що призвело до внесення до Державного земельного кадастру недостовірної та незаконної інформації у вигляді зміни та спотворення координат точок поворотів межі земельних ділянок позивачів та власників суміжних земельних ділянок, що призвело до невідповідності фактично існуючої межі земельних ділянок межам державних актів на право власності на такі земельні ділянки; зобов`язання відповідача внести до Державного земельного кадастру координати точок поворотів меж земельних ділянок, які існували у 1999-2001 роках при видачі державних актів на право приватнї власності на землю ОСОБА_6 від 14 травня 1999 року № 89 та ОСОБА_3 від 07 лютого 2001 року № 706, внести до Державного земельного кадастру спільну межу між земельними ділянками відповідно до вимог позову; зобов`язання відповідача привести у відповідність координати поворотів меж земельних ділянок, на які видано державні акти на право власності, до координатів поворотів меж земельних ділянок, які існували у 1999-2001 роках.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що відбулась незаконна зміна або підміна координат точок повороту меж земельних ділянок, що призвело до накладення на земельну ділянку позивачів земельної ділянки третіх осіб, що в результаті слугувало порушенню законних прав та інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивачі звертались до Управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області та Держземагенства України із зазначенням своїх порушених прав з метою їх усунення, проте у відповідь отримали пояснення, що зміщення координат зовнішніх меж земельної ділянки відповідно до даних Національної кадастрової системи не відбулось, а накладення земельних ділянок в АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 в Управлінні відсутні.
Оскільки на думку позивачів відповідач допускає бездіяльність, яка полягає у невиконанні належним чином власних функцій і компетенції, що призвело до внесення до Державного земельного кадастру недостовірної інформації, у вигляді зміни та спотворенні координат точок поворотів меж земельних ділянок позивачів та власників суміжних земельних ділянок, вони звернулись до суду.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Як встановлено, позивачі успадкували в рівних частках по 1/2 земельну ділянку площею 0,2000 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 07.08.2004 № 1-2791.
Позивачами прийнято рішення розділити земельну ділянку площею 0,2000 га та виділити їх частки земельних ділянок в натурі, а саме:
- ОСОБА_1, відповідно до Державного Акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ № 596423 належить земельна ділянка площею 0,1000 га кадастровий номер 32109459000:01:016:0128, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- ОСОБА_2, відповідно до Державного Акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ №596422 належить земельна ділянка площею 0,1000 га кадастровий номер 3210945900:01:016:0127, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Земельна ділянка площею 0,1100 га за адресою АДРЕСА_2, яка межує із земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 передана у приватну власність ОСОБА_7 для будівництва, обслуговування житлових будинків та господарських споруд.
По межі вище зазначених земельних ділянок існував дерев`яний паркан, у 1999 - 2001 роках проводилась приватизація, яка і визначила межу між двома ділянками.
У травні 2013 року на замовлення ОСОБА_5, ПП "Геополісся" виконано проектно-вишукувальні роботи по винесенню меж однієї із земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2, в ході яких з`ясувалось, що межа між земельними ділянками, по якій розпочато встановлення нового паркану орієнтовно заступає на 1 м 20 см.
З метою встановлення невідповідності меж земельних ділянок, встановлених документами на землю 1999-2001 років, позивачі у лютому 2014 року звернулись до ПП"ГЕОС" для виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, з яких вбачається, що дерев`яний паркан, та частково збудований на його місці новий паркан проходить рівно по границі державного акта на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_7 від 07 лютого 2001 року № 706.
У зв`язку з викладеним, позивачі звернулись до Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області та Держземагенства України.
Відповідно до листа Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 23 грудня 2013 року № 01-06/355 та листа Державного агентства земельних ресурсів України від 26 грудня 2013 року № КО-3725-1922/6-13 повідомлено позивачів, що зміщення координат зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_8, відповідно до даних Національної кадастрової системи не відбулось та відомості щодо накладення земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відсутні.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідно до Висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 вересня 2015 року № 6873/15-41/15669/15-41 (далі - Висновок експерта), межі земельних ділянок, які були встановлені координатами поворотних точок ліній і дирекційних кутів, що містяться в технічних документаціях 1999 року, 2003 року, 2004 року, відповідають межам, що зазначені в державних актах на право власності, які зареєстровані в Книзі записів державної реєстрації актів на право власності та на право постійного користування землею, дійшли висновку про необґрунтованість позову.
Крім того, експертом у висновку зазначено, що накладення земельних ділянок по АДРЕСА_1 згідно з технічною документацією 1999 року, 2003 року, 2004 року, 2010 року і АДРЕСА_2 згідно з технічною документацією 2000 року, 2005 року в частині координат поворотних точок, ліній та дирекційних кутів відсутнє.
У поданій касаційній скарзі позивачі просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.