ПОСТАНОВА
Іменем України
02 березня 2020 року
Київ
справа №820/2473/17
адміністративне провадження №К/9901/41138/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Біленського О.О. від 12 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Жигилія С.П., суддів Перцової Т.С., Дюкарєвої С.В. від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 березня 2017 року №2038-52/1303 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що справляння транспортного податку за 2016 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є правомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства, зокрема, принципу стабільності, який зумовлює неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а тому нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб вважає незаконним; крім того стверджувала про неможливість визначення середньоринкової вартості автомобіля TESLA модель S для цілей оподаткування транспортним податком, що підтверджується даними з сайту центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику економічного розвитку - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, на якому не передбачено визначення середньо ринкової вартості для автомобілів TESLA взагалі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що належний позивачу транспортний засіб був ввезений на територію України в післяаварійному стані, не на ходу, з розбитою лівою частиною та його вартість в момент постановки на облік становила 439913,75 грн., тобто менше за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, а тому такий автомобіль не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно положень статті 267 ПК України.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки згідно інформації з веб-сайту в мережі Інтернет (www.auto.ria.com) вартість нового автомобілю марки Tesla, моделі S складає 4778680,00 грн., а тому вважає, що середньоринкова вартість такого автомобіля складає 2007045,60 грн., у зв`язку з чим, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом. Також зазначає, що в подальшому автомобіль марки Tesla, моделі S внесено Мінекономрозвитку до переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році, та розміщено на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за позивачем з 19 лютого 2016 року зареєстровано транспортний засіб марки Tesla, модель S, 2014 року випуску, тип кузову: легковий універсал - В, тип двигуна - електро.
Вищезазначений автомобіль був ввезений на територію України в післяаварійному стані, не на ходу, з розбитою лівою частиною та його вартість в момент постановки на облік становила 439913,75 грн., що підтверджується посвідченням про реєстрацію ТЗ, вантажно-митною декларацією та додатком до неї.
14 березня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №2038-52/1303, яким визначено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" за 2017 рік у розмірі 25000,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.
Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).
За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.