ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
03 березня 2020 року
справа №240/2552/19
адміністративне провадження №К/9901/36681/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін"
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 у складі судді Панкеєвої В. А.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 у складі суддів Гонтарука В. М., Курка О. П., Білої Л. М.,
у справі № 240/2551/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін"
до Головного управління ДФС у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
У С Т А Н О В И В :
І. Рух справи
1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 10.12.2018 №0068835412, яким до Товариства за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у загальному розмірі 443 678,22 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України не застосовуються до платників податку за порушення ними строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних трьох окремих видів. Крім того, позивач вважає, що висновки відповідача суперечать нормам та змісту пунктів 201.5., 201.10. статті 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення Податкового кодексу України.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. 19.08.2019 Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, яким в задоволенні позову відмовив.
4. Суди попередніх інстанцій, аналізуючи положення пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, зокрема в частині виключень з загального правила, а саме штраф за несвоєчасну реєстрацію відповідних податкових накладних не застосовується лише по податковій накладній, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, встановили, що позивачем виписані податкові накладні, які не надавались покупцю (отримувачу) та зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі № 240/2551/19 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
6. В касаційній скарзі позивач наголошує на помилковому тлумаченні судами попередніх інстанцій положень пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України в частині визначення видів податкових накладних, на які не поширюється відповідальність у вигляді штрафів за несвоєчасну реєстрацію/відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. За позицією Товариства цю норму слід тлумачити таким чином: у фразі "крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою" йдеться про три види податкових накладних: 1) податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю); 2) податкові накладні, складені на постачання товарів/послуг для операцій які звільнені від оподаткування; 3) податкові накладні, складені на постачання товарів/послуг для операцій які оподатковуються за нульовою ставкою. Позивач доводить, що застосування відповідачем штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних, які не надаються покупцю (отримувачу), суперечить законодавству та є протиправним. Доводи касаційної скарги також стосуються неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення з підстав неприпустимості повторності проведення камеральних перевірок за один і той же період.
IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
7. 15.01.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства, витребував з Житомирського окружного адміністративного суду справу №240/2552/19.
8. 03.02.2020 справа №240/2552/19 надійшла до Верховного Суду.
9. 06.02.2020 на адресу Верховного Суду від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач вказує на необґрунтованість скарги, а викладені в ній вимоги вважає такими, що не відповідають чинному законодавству, просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
10. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
11. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
12. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
13. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.
14. Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 розділу І, пункту 57.2. статті 57, підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 розділу II Податкового кодексу України, у порядку пункту 76.1. статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Рубін", за результатами якої складено акт від 15.11.2018 № 3971/06-30-54-12-31.
Перевіркою встановлено порушення Товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН Товариства, визначених відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України. Вказано, що відповідальність платника передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 розділу II Податкового кодексу України.
10.12.2018 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0068835412, яким до позивача застосовано штрафи за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних: на 15 днів і менше в розмірі 10%, що становить 219497,53 грн; на 16-30 днів в розмірі 20%, що становить 118750,83 грн; на 31-60 днів 105429,86 грн.
Згідно додатку до податкового повідомлення-рішення підтверджено розрахунок штрафних санкцій у розмірі 443 678,22 грн.
VI. Джерела права
15. Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Частини перша та друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
17.1. Пункт 185.1 статті 185
Об`єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
17.2. Підпункт 194.1 статті 194
Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.