ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
Київ
справа №806/299/17
касаційне провадження №К/9901/42258/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 (суддя Капинос О.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (головуючий суддя - Бучик А.Ю., судді: Майор Г.І., Шевчук С.М.) у справі № 806/299/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Бекон" до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Бекон" звернулося до адміністративного суду з позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2016 № 0005011204, № 0005021204.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 30.03.2017 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 № 0005011204. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.06.2017 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 залишив без змін.
Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 71, частин першої та третьої статті 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на тому, що перевірка була проведена у межах визначених Конституцією України та законами України повноважень, а факт допущення позивачем порушення граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи.
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Житомирською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області була проведена камеральна перевірка податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Бекон" з податку на прибуток за 2015 рік, результати якої оформлено актом від 17.06.2016 № 3573/1204.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, яке полягало у затримці граничного строку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 182736,00 грн.
Зафіксовані в акті порушення слугували підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 27.07.2016:
№ 0005011204 про застосування згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України штрафу (у розмірі 20 %) в сумі 28547,00 грн. за сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 142736,00 грн. з порушенням встановленого строку на 76 календарних днів;
№ 0005021204 про застосування згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України штрафу (у розмірі 10 %) в сумі 4000,00 грн. за сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 40000,00 грн. з порушенням встановленого строку на 28 календарних днів.
За результатами адміністративного оскарження вказаних актів індивідуальної дії рішенням Головного управління ДФС у Житомирській області від 25.08.2016 № 836/6/06-30-10-07-07:
податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 № 0005021204 скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2000,00 грн., а в іншій частині залишено без змін;
залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 № 0005011204;
додатково застосовано штрафну санкцію в сумі 4000,00 грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток (у розмірі 20%).
За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 27.07.2016 № 0005021204 та № 0005011204 і рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 25.08.2016 № 836/6/06-30-10-07-07 до Державної фіскальної служби України скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Задовольняючи позов в частині вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.07.2016 № 0005011204, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність правових підстав для проведення контролюючим органом перевірки, її незаконність та порушення порядку проведення контрольного заходу призводить до відсутності правових наслідків такої перевірки. Так, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII передбачені обмеження проведення усіх видів податкових перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, обсяг доходів яких не перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік. З урахуванням того, що позивач не підпадає під жодне виключення із наведеної заборони, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення камеральної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення за її результатами. Також суд зазначив, що у податкового органу були відсутні підстави для застосування до позивача штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення строків сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік з огляду на приписи пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, якими передбачено звільнення від такої відповідальності. Крім того, суд першої інстанції керувався тим, що Податковий кодекс України станом на 17.06.2016 не передбачає проведення перевірки дотримання термінів сплати грошових зобов`язань у спосіб камеральної перевірки.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.07.2016 № 0005021204, суд першої інстанції керувався тим, що такий акт індивідуальної дії є відкликаним у розумінні пункту 60.3 статті 60 Податкового кодексу України, а тому не породжує жодних правових наслідків для позивача.
Залишаючи судове рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанцій щодо безпідставності проведення камеральної перевірки позивача у 2016 році з огляду на відсутність належних та допустимих доказів щодо непоширення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Бекон" встановленого пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII мораторію на проведення контрольних заходів. Також суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновків суду першої інстанції про безпідставність застосування до позивача відповідальності за порушення строків сплати грошових зобов`язань з податку на прибуток за 2015 рік в силу пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктами 191.1.1, 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Відповідно до положень статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Аналіз зазначених норм положень свідчить про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення контрольної функції, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.