ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
м. Київ
справа №803/637/16
касаційне провадження №К/9901/40283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (суддя Яворський І.О.) у справі № 803/637/16 за позовом Приватного підприємства "Європацукор" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Європацукор" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2016 № 0001601401 та від 20.04.2016 № 0001611401.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 24.05.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.06.2016 залишив апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а саме - не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду.
Внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.07.2016 повернув її заявнику.
03.05.2017, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження, відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій заявив клопотання про поновлення строку, що обґрунтоване відсутністю коштів для сплати судового збору при первинному поданні апеляційної скарги.
Визнаючи наведену підставу для поновлення строку неповажною, Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2017 запропонував заявнику вказати інші підстави для поновлення строку, в зв`язку з чим залишив подану апеляційну скаргу без руху в порядку частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
На виконання вимог ухвали від 15.05.2017 Головне управління ДФС у Волинській області подало заяву з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що на час подання відповідної скарги вперше в нього були відсутні кошти для сплати судового збору, про що свідчить аналітична довідка по рахунках від 01.06.2016 № 321/10. Крім того, відповідач наголошував на тому, що копія тимчасового кошторису на перший квартал 2017 року свідчить і про відсутність відповідних коштів у першому кварталі 2017 року.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області, оскільки наведені ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Волинській області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 129 Конституції України, статей 8, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 70, 86, 138, 185, 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції).
При цьому наголошує на об`єктивності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2016.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.
Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Зі змісту положень Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.