ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа №2а-2296/12/2070
касаційне провадження №К/9901/19892/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
за участю секретаря Жидецької В.В.
представника позивача - Монагарової О.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 (головуючий суддя - Старостін В.В.; судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі № 2а-2296/12/2070 за позовом Приватного підприємства "Росток +" до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Росток +" звернулось до суду з адміністративним позовом до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011 № 0000502320, від 28.09.2011 № 0000512320, від 28.09.2011 № 0000542320.
Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2016 адміністративний позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 залишив без змін.
Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, наголошує на фіктивному (удаваному) характері розглядуваних господарських операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Росток +" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, результати якої оформлено актом від 05.08.2011 № 3203/232/32238112.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на невключення до складу валового доходу сум кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Монобуд-С", Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Віст-Оптім", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Тетра Град", державну реєстрацію яких припинено, а також неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками придбання послуг з інформаційно-технічного забезпечення та з освоєння будівельного ринку в Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД", транспортних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон", послуг з оренди нежитлових приміщень у Приватного підприємства "Адоніс" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв`язку з фіктивним характером таких поставок.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 28.09.2011 № 0000502320, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2306255,00 грн. за основним платежем та 539386,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 28.09.2011 № 0000512320, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 262730,00 грн. за основним платежем та 65682,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 28.09.2011 № 0000542320, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на 200124,00 грн. та за січень 2011 року на 198191,00 грн., а також застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50031,00 грн. та 49547,75 грн. відповідно.
За правилами пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Пунктом 1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Згідно із статтею 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв`язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.
Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи-кредитора.
Вирішуючи спір у цій частині, судові інстанції виходили з того, що позивачем вчинено правочини на переуступку права вимоги боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Монобуд-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Оптім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Тетра Град" на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та подальшої переуступки на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . При цьому на момент проведення перевірки не закінчився строк позовної давності для стягнення кредиторської заборгованості позивача.