ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020 року
Київ
справа №804/9265/14
адміністративне провадження №К/9901/26104/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 (суддя - Озерянська С.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі № 804/9265/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія" до Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія" (далі - ТОВ "Гільдія") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Криворізька центральної ОДПІ) від 16.05.2014 № 0001362201.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, в позові відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з протиправності формування позивачем податкового кредиту по господарській операції, реальний характер якої не доведено, оскільки відсутні докази використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" колінчастого валу, не встановлено технічні можливості позивача та його контрагента щодо транспортування даного валу через його надто велику вагу, а первинні документи, надані позивачем, містять багато недоліків та не можуть в повному обсягу підтвердити реальність здійснюваної господарської діяльності.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Гільдія" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2014, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, ТОВ "Гільдія" зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладеного правочину; відповідачем не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу Криворізька центральної ОДПІ зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Криворізькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ГІЛЬДІЯ" щодо документального підтвердження господарських відносин із суб`єктами господарської діяльності: ТОВ "Альфа - Інвест Плюс" за період з 01.06.2012 по 30.06.2012.
За наслідками проведеної перевірки складено акт №478/04-81-22-01/20275360, в якому відображено висновок про порушення ТОВ "ГІЛЬДІЯ" частин 1, 5 статті 203, статей 228, 234, 664 Цивільного кодексу України; пунктів 198.6, 198.3 статті 198, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1., 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, внаслідок чого ТОВ "ГІЛЬДІЯ" завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 66666,67 грн. за червень 2012 року, з огляду на непідтвердження реальності здійсненого правочину з ТОВ "Альфа - Інвест Плюс" в червні 2012 року.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення № 0001362201, згідно з яким ТОВ "ГІЛЬДІЯ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 100000,50 грн., з яких 66667,00 грн. - за основним платежем, 33333,50 грн. - за штрафними санкціями.
В силу приписів статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.