ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020 року
Київ
справа №826/4914/16
адміністративне провадження №К/9901/27735/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі: Горбатюку В.С.,
за участю представника позивача: Форсюк В.Л.,
представника відповідача: Борозни М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/4914/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" (далі - ТОВ "Медіалайт") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 10.03.2016 № 0282615137, № 029261537.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Доводи касаційної скарги дублюють окремі положення та висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Медіалайт" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зокрема зазначає, що у касаційній скарзі відповідача відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування вимог касаційної скарги, відповідачем не вказано в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів судами попередніх інстанцій. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіалайт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Універсальне агенство "Сова", ТОВ "Детра Союз", ТОВ Санта Дей", ТОВ "Авант Груп" за період з 01.01.2011 по 29.01.2015.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.02. №12/26-15-13-07-02-38013409, в якому відображено висновок про порушення ТОВ "Медіалайт": пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 988398,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, з огляду на відсутність реального факту надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Сова" в суборенду світлового обладнання та сценічних конструкцій.
На підставі названого акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 10.03.2016:
№0282615137, згідно з яким ТОВ "Медіалайт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1173724,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 938979,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 234745,00 грн.;
№0292615137, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1235498,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 988398,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247100,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем в суборенду обладнання від спірного контрагента є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.