ПОСТАНОВА
Іменем України
02 березня 2020 року
Київ
справа №2340/3133/18
адміністративне провадження №К/9901/11811/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Тимошенко В.П.) від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) від 20.03.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,
УСТАНОВИВ:
В серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018 №0454055-1307-2301, №0454056-1307-2301, №0454055-1307-2301, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік в розмірі 803,88 грн., за 2016 рік в розмірі 909,48грн. та за 2017 рік в розмірі 1056,00 грн. відповідно.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, посилався на порушення податковим органом передбачених пунктом 266.7.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) строків надіслання податкових повідомлень-рішень. Крім того зазначав, що висновок відповідача про використання нерухомості (житла) з метою одержання доходів (використання у підприємницькій діяльності) є необгрунтованим, оскільки позивач є лише засновником двох юридичних осіб, при цьому підприємницькою діяльністю він не займається.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що застосування податковим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому обов`язок його сплати в 2015 році у позивача відсутній. Крім того суд прийшов до висновку про відсутність підстав застосування до позивача пільги, передбаченої підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, оскільки об`єкт нерухомості (квартира) використовується останнім у підприємницькій діяльності, а відтак податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 від 27.06.2018 №0454056-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік) та №0454055-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік) є такими, що прийняті відповідно до норм податкового законодавства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач вказує, що об`єкт нерухомості (квартира) використовується виключно для проживання його сім`ї та не здається в оренду, лізинг, позичку й не використовується ним в підприємницькій діяльність, а відтак висновки податкового органу про наявність підстав для визначення грошового зобов`язанння з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, без застосування пільги, передбаченої підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України, є безпідставними.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанції, які просить залишити без змін, - обгрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Судами встановлено, що у власності позивача перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66 кв. м., що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
17.04.2018 позивачу винесено податкове повідомлення - рішення №0149808-1307-2301, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.
Вказане рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку.
Внаслідок проведеної за заявою платника звірки встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66 кв. м.; з інформаційних баз даних ГУ ДФС у Черкаській області вбачається, що позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ "Тепло-Інвест" та ТОВ "Еко-переробка", у яких юридична адреса: АДРЕСА_1.
За встановленими даними відповідачем проведено перерахунок суми грошового зобов`язання й прийнято та надіслано позивачу нові податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018, зокрема, №0454056-1307-2301, №0454055-1307-2301, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в розмірі 909,48грн. та за 2017 рік в розмірі 1056,00 грн. відповідно.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.