ПОСТАНОВА
Іменем України
03 березня 2020 року
Київ
справа №520/1948/19
адміністративне провадження №К/9901/20936/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року (головуючий суддя Сліденко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Донець Л.О., суддів - Бенедик А.П., Гуцала М.І.) у справі №520/1948/19 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№12)" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
установив:
У лютому 2019 року Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№12)" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0186691215 від 15 листопада 2018 року. На обґрунтування позову вказувало, що штраф за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість було застосовано контролюючим органом внаслідок неправильного ведення податкового обліку Підприємства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року, позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що судовими рішеннями, на які послались суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях, не встановлено обставин, які б мали значення для вирішення цієї справи. Більш того, судове рішення у справі №820/3280/18 набрало законної сили лише у листопаді 2018 року, тоді як камеральна перевірка контролюючим органом була проведена у жовтні 2018 року. У свою чергу, після набрання законної сили рішенням у справі №820/3280/18 відповідачем було виключено з інтегрованої картки Державного підприємства спірні суми. Крім того, наголошує на тому, що камеральною перевіркою було встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем грошових зобов`язань також у період, що не охоплювався предметом позову в справі №820/3280/18.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення. На спростування доводів заявника касаційної скарги вказує, що внаслідок невнесення контролюючим органом даних до автоматизованої системи інтегрованої картки платника податку на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач фактично змінив показники Підприємства з податку на додану вартість. Наголошує на тому, що факт сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений податковим законодавством строк виключає можливість нарахування штрафу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що 9 жовтня 2018 року посадовими особами контролюючого органу була проведена камеральна перевірка ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№12)" з питань дотримання терміну сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 1 травня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 29 жовтня 2018 року.
Перевіркою встановлено сплату позивачем податку на додану вартість за деклараціями за період з 1 травня 2015 року по 31 грудня 2017 року із затримкою понад 30 днів (окрім випадку, коли строк затримки склав 1 день), чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2018 року №0186691215 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 881823,43 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки вважав, що відповідачем помилково визначено дату виконання позивачем податкового обов`язку зі сплати податку на додану вартість.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Статтею 57 Податкового кодексу України регламентовано строки сплати податкового зобов`язання.
Відповідно до пункту 57.1 означеної статті Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
За встановленими судами у цій справі обставинами, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення була несвоєчасна сплата позивачем узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 1 січня 2015 по 31 грудня 2017 року.
Поряд із цим, судами встановлено, що питання щодо належного виконання позивачем податкового обов`язку зі сплати податку на додану вартість за окреслений вище період вже було предметом судового розгляду.