ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 922/748/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (головуючий суддя Слободін М. М., судді Сіверін В. І., Терещенко О. І.)
у справі № 922/748/19
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 1 413 565,12 грн
про визнання недійсним нікчемного правочину,
(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача Гулькін Ю. П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року Харківська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мако-С" (далі - відповідач, ТОВ "Мако-С") про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у сумі 1 413 565,12 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 21 203,48 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що ТОВ "Мако-С", набувши право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №18-:-24, 36-:-42, II, III, VI, VII площею 381,6 кв.м та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1,1б,2-:-12,12а,13,13в,14,28-:-35, V, VІ в нежитловій будівлі літ. "А-1" площею 349,9 кв.м по АДРЕСА_1, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, належним чином у встановленому порядку не оформило правовідносини щодо користування земельною ділянкою за кадастровим номером 6310137500:10:002:0043.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3.1. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у період, за який пред`явлено позовні вимоги (з 01.06.2016 по 28.02.2019), був власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 18-:-24, 36-:-42, II, III, VI, VII площею 381,6 кв.м та нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 16, 2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:-35, V, VI в нежитловій будівлі літ. "А-1", площею 343,9 кв.м по АДРЕСА_1, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником права користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310137500:10:002:0043, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Радою та державної реєстрації такого права.
3.2. Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження використання земельної ділянки із визначеним цільовим призначенням як землі комерційного використання, з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2019 № 533/0/45-19 вбачається, що у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, відтак позивач не довів застосування при розрахунку розміру орендної плати ставку річної орендної плати за земельну ділянку на рівні 8 %, що свідчить про недоведеність правомірності здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у справі № 922/748/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Мако-С" на користь Ради 1 413 565,12 грн.
4.1. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд, в межах наданої процесуальним законом компетенції, здійснив перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми і дійшов висновку про її обґрунтованість.
4.2. Так суд апеляційної інстанції дослідив, що основою для визначення орендної плати за користування земельною ділянкою є нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки площею 1 570 кв.м по АДРЕСА_1 визначена відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки, а також поточна базова ставка орендної плати, визначена у відповідності з "Положенням про порядок визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі в місті Харкові", затвердженим рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 (далі - Положення).
4.3. Апеляційний господарський суд відхилив доводи відповідача стосовно того, що до спірної земельної ділянки повинна застосовуватися річна ставка орендної плати на рівні 3 % від грошової оцінки землі, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 6310137500:10:002:0043) відноситься до земель, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати, зокрема, 3 % (організація ринкової торгівлі (ринки, торговельні майданчики, торговельно-побутові комплекси), зокрема, відповідну інформацію від уповноваженого на те органу.
4.4. Окрім того, апеляційний господарський суд зазначив, що підпункт 14 пункту 4.1 Положення, який запроваджував ставку річної орендної плати (відсоток від нормативної грошової оцінки) для земельних ділянок, які використовуються для організації ринкової торгівлі (ринки, торговельні майданчики, торговельно-побутові комплекси) діяв строком до 01.01.2011, а отже вказаний підпункт Положення не може бути застосований у спірних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. ОСОБА_1 (далі - третя особа, скаржник, ОСОБА_1 ) подав касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, в якій просить рішення Господарського суду Харківської від 23.07.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 скасувати, а позов - залишити без розгляду, або скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, рішення Господарського суду Харківської від 23.07.2019 - залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
6. Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 389, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на недоведеність обставин, що ТОВ "Мако-С" безпідставно зберегло кошти, в розмірі орендної плати, які нібито не отримала Рада за користування спірною земельною ділянкою, а також, що ТОВ "Мако-С" нібито не є недобросовісним набувачем безпідставно збережених коштів.
7. Суди неправильно застосували приписи статті 22 ЦК України, статті 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і встановили, що застосований порядок визначення та відшкодування збитків власниками землі і землекористувачами був встановлений Кабінетом Міністрів України.
8. Суди неправильно застосували приписи статей 120, 206 ЗК України, підпунктів 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 статті 14, пункту 287,8 статті 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з огляду на те, що ТОВ "Мако-С" не є орендарем спірної земельної ділянки та платником орендної плати, оскільки Рада ухилилася від укладення договору оренди земельної ділянки. Також скаржник зазначає, що є власником нежитлових приміщень в будівлі, а орендна плата для власників нежитлових приміщень законом не передбачена.
9. Суди не застосували положення підпунктів 286.1, 286.2, 286.6 статті 286, підпункту 288.1, 288.2, 288.4 статті 288, підпункту 297.1 статті 297, 288.5.1, 288.7 статті 288 ПК України, статей 21, 24 Закону України "Про оренду землі", статті 530 ЦК України.
10. Скаржник зазначає, що до спірних правовідносин слід було застосувати положення пункту 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, а також зазначає на безпідставність стягнення апеляційним господарським судом заявленої суми на бюджетний рахунок за кодом бюджетної класифікації 24062200.
11. Скаржник посилається на наявність іншого орендаря спільної земельної ділянки - СПДФО Шуліка О. Б., який сплачує орендну плату за спірну земельну ділянку і договір оренди з яким діє до 01.09.2030, що виключає можливість застосування норм статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин.
12. Скаржник посилається на невірно визначений позивачем розмір позовних вимог, а також на наявність переплати за орендну плату в сумі 175 019,37 грн на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.
13. Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом принципів рівності, змагальності сторін та пропорційності судочинства, а також на неповне встановлення обставин справи, зокрема щодо наявності іншого нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "А-3" площею 1 064,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 яка належить на праві господарського відання Комунальному господарському підприємству "Харківгорліфт", те що право власності у ТОВ "Мако-С" на нерухоме майно виникло 22.02.2017, а також обставин щодо наявності у попереднього власника права користування земельною ділянкою.
14. Скаржник зазначає про порушення юрисдикції при розгляді цієї справи, з тих підстав, що позивач і відповідач не пов`язані господарськими зобов`язаннями, а системний аналіз статей 4, 19, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 14 ПК України, рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010, на думку скаржника, дає підстави дійти висновку, що спори щодо стягнення обов`язкових платежів, у тому числі плати за землю, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
14.1. Скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 913/939/17 і зазначає, що вони мають бути застосовані до правовідносин у цій справі (№ 922/748/19).
15. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів частини четвертої статті 56, частини першої статті 58 і частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і зазначає, що особа, яка підписала позов та апеляційну скаргу, не є ані керівником органу місцевого самоврядування, ані адвокатом, ані законним представником.
16. 27.01.2020 від скаржника надійшов документ під назвою "Касаційна скарга про передачу касаційної скарги на розгляд палати або Великої палати Верховного Суду", відповідно до прохальної частини якого скаржник просить передати справу № 922/748/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (аналогічне клопотання міститься у тексті касаційної скарги). Обґрунтування вказаної заяви є аналогічним доводам скаржника щодо порушення судами предметної юрисдикції, викладеним у касаційній скарзі (пункт 14 цієї постанови) і містить посилання на положення частини першої статті 302 ГПК України.
Позиція інших учасників справи
17. Рада подала відзив на касаційну скаргу, проте підписант цього відзиву належним чином не підтвердив наявності у себе повноважень на представництво Ради у Верховному Суді у цій справі.
18. Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
19. 27.01.2020 від відповідача надійшов документ під назвою "Клопотання щодо розгляду касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019", в якому міститься клопотання про передачу справи № 922/748/19 на розгляд палати або Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої, п`ятої статті 302 ГПК України.
19.1. У вказаному клопотанні відповідач зазначає таке:
- предметом розгляду цієї справи, з урахуванням положень статті 1212 ЦК України, є вимоги про зобов`язання повернути майно - кошти (віндикація), а не стягнення. Разом з тим, спеціальною нормою, яка регулює порядок витребування грошей і цінних паперів є стаття 389 ЦК України, яка є спеціальною по відношенню до статті 1212 ЦК України, а тому має пріоритет у застосуванні. Таким чином, скаржник зазначає, що гроші не можуть бути витребувані у добросовісного набувача;
- наявна виключна правова проблема щодо поширення вимог статті 530 ЦК України на кондикційні зобов`язання. Скаржник посилається на відсутність у матеріалах справи вимоги Ради про сплату відповідачем боргу.
19.2. Також відповідач посилається на порушення предметної юрисдикції, норм процесуального права щодо повноважень представника на подання апеляційної скарги, а також наявність суттєвих відмінностей у обставинах справи, що дає підстави для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що по суті є аналогічними доводами, викладеним у касаційній скарзі.
20. 28.01.2020 від відповідача надійшло аналогічне по суті клопотання ("Клопотання щодо розгляду касаційної скарги на постанову САГС від 16.10.2019") з обґрунтуванням підстав передачі справи № 922/748/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
21. 05.02.2020 від відповідача надійшов документ під назвою "Обґрунтування клопотання про передачу справи на розгляд ВП ВС" стосовно наявності виключної правової проблеми щодо представництва органу місцевого самоврядування у цій справі.
Відповідач зазначає, що з урахуванням положень частини четвертої статті 56, частини першої статті 58 ГПК України, пункту 11 статті 16-1 Перехідних положень Конституції України починаючи з 15.12.2017 і до 01.01.2020 року територіальна громада може брати участь у розгляді справи через орган місцевого самоврядування, від імені якого діє тільки керівник. Представництво органу місцевого самоврядування працівником на підставі довіреності після внесення змін до Конституції України діяло з 30.09.2016 до 15.12.2017, після чого норми ГПК України вже не передбачали такої можливості.
22. 25.02.2020 від відповідача надійшов аналогічний за змістом до поданого 05.02.2020 документ, а також ще один під назвою "Обґрунтування клопотання про передачу справи на розгляд ВП ВС" з доводами щодо практики застосування Верховним Судом норм статей 389 і 530 ЦК України у подібній категорії справ.
Рух касаційної скарги
23. 20.12.2019 Марченко А. П . надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 922/748/19.
23.1. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.12.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
23.2. Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.01.2020 № 29.3-02/161 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/748/19 у зв`язку з відпусткою судді Могила С. К.
23.3. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.01.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.
23.4. Розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.02.2020 № 29.3-02/308 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/748/19 у зв`язку з відпусткою судді Волковицької Н. О.
23.5. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.02.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. 04.03.2019 Департамент територіального контролю Харківської міської ради здійснив обстеження земельної ділянки та встановив, що сформована земельна ділянка (кадастровий номер: 6310137500:10:002:0043) по АДРЕСА_1 використовується ТОВ "Мако-С" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1". Згідно з технічними паспортами від 13.02.2017 вказані приміщення мають статус приміщень торгівельного призначення та кафе. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 складає 0,157 га. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки.
25. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.03.2019 № 158384982 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:-42, II, III, VI, VII площею 381,6 кв.м та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 16, 2-:-12, 12а, 13, 13а, 14, 28-:-35, V, VI в нежитловій будівлі літ. "А-1", площею 343,9 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстроване за ТОВ "Мако-С" на підставі свідоцтва про право власності від 04.04.2013 № 2005741, висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 15.02.2017 № 1090062. Речові права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.
26. Таким чином, єдиним власником нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ. "А-1", та, відповідно усієї будівлі літ. "А-1" в цілому, та фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0043 у заявлений у позові період, є ТОВ "Мако-С". Інформація про державну реєстрацію речових прав на вказане нерухоме майно за іншими юридичними або фізичними особами у заявлений у позові період у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
27. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.03.2019 № 158384982 та інформації від 08.07.2019 № 173026638 дата державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) площею 0,157 га 03.10.2003. Цільове призначення: землі житлової та громадської забудови до 31.12.2005 (але не пізніше початку реконструкції району) для експлуатації та обслуговування павільйону магазину з прибудовою. Таким чином, земельна ділянка площею 0,157 га по АДРЕСА_1 є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України, вона є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 та інформацію про неї внесено до Державного земельного кадастра 03.10.2003.
28. Звертаючись з позовом, Рада зазначає, що за відсутності зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням статей 12, 80, 83 ЗК України земельна ділянка (кадастровий номер 6310137500:10:002:0043) площею 1570 м.кв перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 01.03.2016 по 28.02.2019 не сплачував за користування вказаною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. Розмір безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою розрахований міською радою у сумі 1 413 565,12 грн, виходячи з розміру орендної плати за таку земельну ділянку.
29. При здійсненні розрахунків Рада керувалася Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорові оренди землі у м. Харкові" (далі - Положення), та від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".
30. Розрахунок здійснено уповноваженими особами Департамента територіального контролю Харківської міської ради на підставі наказу директора Департамента від 26.02.2018 № 12, яким у додатку № 2 затверджена типова форма розрахунку плати за землю у зв`язку з безпідставним збереженням коштів, які повинні були надійти до бюджету міста як орендна плата.
31. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався зокрема на наявність іншого орендаря спірної земельної ділянки, який регулярно, належним чином та у повному обсязі сплачує орендну плату за земельну ділянку.
32. Суди встановили, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 була передана в оренду СПДФО Шуліка О. Б. за договором оренди від 06.08.2003. Земельна ділянка була надана в оренду строком до 31.12.2005. Відповідно до пункту 4.2 вказаного договору, його дія припиняється у разі закінчення терміну, на який його було укладено.
33. Згідно з наданою відповідачем копією витягу з додатку 2 до рішення ХІ сесії Харківської міської ради IV скликання "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28.09.2005 №180/05, СПДФО Шуліка О. Б. надано в оренду та у постійне користування земельну ділянку площею 0,1570 га по АДРЕСА_1 в межах, які визначені договором оренди земельної ділянки, реєстраційний №7564/03 від 29.09.2003 для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень (павільйон-магазин з прибудовою). Договір оренди землі, реєстраційний №7564/03 від 06.08.2003 вважати таким, що припиняє свою дію з дня державної реєстрації нового договору оренди землі з СПДФО Шуліка О.Б .
34. Докази укладення нового договору оренди землі з СПДФО Шуліка О. Б. у матеріалах справи відсутні. В свою чергу, договір оренди землі від 06.08.2003 припинив свою дію в силу пункту 4.2 його умов у зв`язку із закінченням терміну, на який його було укладено, тобто до 31.12.2005, що підтверджується також листом Головного управління держгеокадастру у Харківській області від 22.07.2019 №1845/116-19.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
35. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
37. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції доказів, наявних у справі, необхідність надання повторної оцінки доказам та повторного встановлення фактичних обставин справи.