ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 913/411/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - Лисенка В. О.,
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (судді: Геза Т. Д., Мартюхіна Н. О., Плахов О. В.) і рішення Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 (суддя Тацій О. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа"
про стягнення 18 033 777,21 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У липні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" (далі - КП "Лисичанськтепломережа") 12 367 677,10 грн основного боргу, 1 290 433,65 грн пені, 891 169,70 грн - 3 % річних, 3 484 496,76 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 27.10.2016 № 1798/1617БО-20 (далі - договір від 27.10.2016) у частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ.
1.2. У відзиві на позов КП "Лисичанськтепломережа" послалося на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені у зв`язку із дією мораторію, встановленого згідно з частиною 2 статті 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон України № 85-VIII), на нарахування і стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.10.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, позов задоволено частково; стягнуто з КП "Лисичанськтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ у сумі 12 367 677,10 грн, 891 169,70 грн - 3 % річних, 3 484 496,76 грн інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 251 150,16 грн.
2.2. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач зобов`язань з оплати поставленого природного газу за спірним договором у встановлений строк не виконав, тому є правові підстави для стягнення заявленої суми заборгованості, а також 3 % річних та інфляційних втрат.
Відмовляючи у стягненні пені, суд виходив із того, що оскільки позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач - виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де у спірний період часу проводилася антитерористична операція, на спірні правовідносини, пов`язані зі стягненням пені, поширюється дія мораторію, встановленого згідно з частиною 2 статті 2 Закону України № 85-VIII.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. АТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 і рішення Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 в частині відмови у позові та прийняти нове рішення в цій частині про стягнення 1 290 433,65 грн пені.
Підставами для скасування оскаржених судових рішень АТ "НАК "Нафтогаз України" вважає порушення норм матеріального права, а саме статті 625 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України № 85-VIII, положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику", та процесуального права, а саме статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник наголошує, що позивач не є енергопостачальною компанією, а тому дія положень Закону України № 85-VIII на нього не поширюється та посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.
3.2. Від КП "Лисичанськтепломережа" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач акцентував правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, 27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (наразі - АТ "НАК "Нафтогаз України") - постачальником і КП "Лисичанськтепломережа" - споживачем укладено договір № 1798/1617-БО-20 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, споживач використовує виключно для виробництва теплової енергії, яку споживають бюджетні установи/організації (пункт 1.2 зазначеного договору).
У пункті 1.3 договору від 27.10.2016 сторони передбачили, що за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений АТ "НАК "Нафтогаз України" на митну територію України).
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачеві з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 5 215,5 тис. м3.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (пункт 3.1 спірного договору).
За змістом пункту 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
У пункті 3.5 договору сторони передбачили, що споживач зобов`язується подати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зокрема, підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (пункт 3.6 договору).
У розділі 5 договору визначена ціна природного газу.
Згідно з пунктом 5.5 договору від 27.10.2016 загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
У пункті 6.1 цього договору сторони обумовили, що споживач здійснює оплату за природний газ виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У розділі 8 спірного договору сторони визначили відповідальність сторін. Зокрема, згідно з пунктом 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У разі прострочення оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору споживач зобов`язується сплатити постачальникові пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2 спірного договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).
У подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до спірного договору від 28.10.2016 № 1; від 22.11.2016 № 2; від 30.12.2016 № 3; від 23.01.2017 № 4.
Під час розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов цього договору позивач упродовж листопада-грудня 2016 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14 040 903,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 6 080 442,29 грн і від 31.12.2016 на суму 7 960 461,03 грн, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками. Однак відповідач у строк, визначений у спірному договорі, отриманого природного газу не оплатив.
Як свідчать матеріали справи та установили господарські суди попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є вимога АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з КП "Лисичанськтепломережа" 12 367 677,10 грн заборгованості, 1 290 433,65 грн пені, 891 169,70 грн - 3 % річних і 3 484 496,76 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.10.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, ці вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений природний газ у сумі 12 367 677,10 грн, 891 169,70 грн - 3 % річних, 3 484 496,76 грн інфляційних втрат; у стягненні пені відмовлено.
За змістом касаційної скарги позивач не погоджується із судовими рішеннями у справі лише в частині відмови у позові про стягнення пені. В іншій частині рішення та постанову судів попередніх інстанцій АТ "НАК "Нафтогаз України" не оскаржує.
4.3. За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.