ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 907/87/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 (судді: Кравчук Н. М., Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.) і рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2019 (суддя Ушак І. Г.) у справі
за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради
до Приватного підприємства "ГІД"
про визнання укладеним пункту договору,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У лютому 2019 року Департамент міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "ГІД" (далі - ПП "ГІД"), в якому просив визнати укладеним у такій редакції пункт 14 договору оренди землі від 18.01.2008 (договір оренди землі у новій редакції від 23.11.2017): "У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати встановлено цим договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення".
Позов із посиланням на положення статей 179, 187, 188 Господарського кодексу України, статей 11, 627, 628, 638, 649, 792 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типової форми договору оренди землі" зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 870, обґрунтовано недосягненням між сторонами згоди стосовно викладення пункту 14 спірного договору щодо відповідальності орендаря за порушення строків внесення орендної плати у виді стягнення штрафу у редакції, запропонованій позивачем.
1.2. У відзиві на позов ПП "ГІД" просило відмовити у його задоволенні, зазначило про необґрунтованість і незаконність позовних вимог, зокрема акцентувало, що за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 870, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типової форми договору оренди землі", не вимагається приведення раніше укладених договорів оренди землі у відповідність до нових вимог, які застосовуються до типової форми договору оренди землі.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019, у позові відмовлено.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги необґрунтованими та дійшов висновку, що правових підстав для задоволення позову у цьому випадку немає.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Підставами для скасування оскаржених судових рішень Департамент міського господарства Ужгородської міської ради вважає невідповідність змісту оскаржених судових рішень вимогам матеріального права та вважає, що додаткова угода від 11.01.2019 до договору оренди землі від 18.01.2008 є новим договором оренди землі, оскільки договірні відносини між сторонами було припинено, тому позивач правомірно застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2017 № 890 при підготовці проєкту додаткової угоди від 11.01.2019, зокрема щодо відповідальності за невнесення орендної плати у визначені у договорі строки у виді штрафу. Скаржник також не погоджується із висновком судів про недоведеність підстав для внесення спірних змін до договору згідно зі статтями 651, 652 Цивільного кодексу України.
3.2. Від ПП "ГІД" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач акцентував правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, згідно з рішенням від 29.12.2007 № 575 Ужгородська міська рада затвердила ПП "ГІД" проєкт відведення земельної ділянки площею 0,098 га під власним магазином по вул. Дворжака, 30.
18.01.2008 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради) - орендодавцем і ПП "ГІД" - орендарем укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку під власним магазином, розташовану в м. Ужгороді по вул. Дворжака, 30.
Договір зареєстровано Закарпатською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 05.02.2008 за № 2110100000-0408070000032.
За актом приймання-передачі від 18.01.2008 № 896 орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку, розташовану у м . Ужгороді по вул . Дворжака, 30 .
Як установили суди попередніх інстанцій, 23.11.2017 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ПП "ГІД" було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 18.01.2008, згідно з якою сторони домовилися викласти у новій редакції договір оренди землі, укладений між сторонами 18.01.2008.
Згідно з пунктом 1 зазначеної додаткової угоди орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку під власним магазином, розташовану в м. Ужгороді по вул. Антоніна Дворжака, 30; кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:59:003:0082.
У пункті 8 цієї додаткової угоди зазначено, що строк дії договору до 29.10.2018; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з пунктом 9 додаткової угоди від 23.11.2017 рішення про продовження договору оренди приймає Ужгородська міська рада відповідно до чинного законодавства.
У пункті 14 зазначеної додаткової угоди сторони домовилися, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені у цьому договорі, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків, визначених в абзаці 1 пункту 27 договору; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (пункт 33 додаткової угоди).
За змістом пункту 40 додаткової угоди від 23.11.2017 цей договір набирає чинності з моменту підписання та є невід`ємною частиною договору оренди землі від 18.01.2008.
Як установили суди попередніх інстанцій під час вирішення спору та свідчать матеріали справи, згідно з рішенням Ужгородської міської ради від 13.12.2018 № 1354 ПП "ГІД" було поновлено договір оренди земельної ділянки площею 0,0980 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Дворжака, 30 строком на 5 років до 13.12.2023.
Господарські суди також установили, що позивач звертався до відповідача з проєктом додаткової угоди від 11.01.2019 до договору оренди землі від 18.01.2018 (у редакції від 23.11.2017), згідно з яким запропонував відповідачеві внести зміни до пунктів 5, 8, 10, 11, 14, 22, 30 договору (викласти їх у новій редакції) стосовно нормативної грошової оцінки землі на 2019 рік, розміру орендної плати та строків її внесення, відповідальності за порушення строків внесення орендної плати, строку дії договору тощо.
04.02.2019 відповідач повернув позивачеві підписану та скріплену печаткою додаткову угоду від 11.01.2019, однак із протоколом розбіжностей щодо пункту 14 договору. За змістом цього протоколу розбіжностей відповідач запропонував власну редакцію цього пункту договору щодо штрафних санкцій у разі невнесення орендної плати у строки, визначені у договорі, а саме: "У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірах, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення".
Проте протокол розбіжностей до додаткової угоди до договору оренди землі від 18.01.2008 позивач не підписав.
Оскільки умови пункту 14 спірного договору оренди землі залишилися неврегульованими між сторонами, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом.