ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1422/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Заперченко А.В.,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Одеської митниці ДФС
на рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2019 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)
до Одеської митниці ДФС
про зобов`язання укласти договір.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (далі - ДП "Адміністрація морських портів України", Адміністрація, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської митниці ДФС про зобов`язання укласти договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію в редакції, запропонованій позивачем.
2. В обґрунтування позовних вимог ДП "Адміністрація морських портів України" посилається на те, що обов`язок орендаря з укладання договорів по утриманню орендованого майна, зокрема про відшкодування витрат балансоутримувача за спожиту електричну енергію прямо передбачений умовами договору оренди державного нерухомого майна (пункт 5.9 договору) та безумовно виступає правовою підставою для вчинення такого правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
4. Рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2019 (суддя Д`яченко Т.Г.) у справі № 916/1422/18 позов ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено повністю.
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 (колегія суддів у складі: Принцевська Н.М., Діброва Г.І., Ярош А.І.) рішення господарського суду Одеської області залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Як зазначає скаржник, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, а саме статтю 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо розподілу судових витрат, статтю 316 ГПК України, вказуючи, що суди не дали правової оцінки умовам договору на відшкодування витрат за спожиту електроенергію в редакції, викладеній позивачем, на відповідність вимогам законодавства у сфері енергопостачання.
8. Суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, допустили порушення норм матеріального права, зокрема, приписів статей 180, 187 та 276 Господарського кодексу України (далі - ГК України)
9. Крім того, як зазначає скаржник у своїй касаційній скарзі, кошторисом Одеської митниці ДФС на 2019 рік не передбачене здійснення видатків на оплату електроенергії в період 2015-2018 роки, а тому судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статті 203 Цивільного кодексу України, статті 48 Бюджетного кодексу України, Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309.
Доводи інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу позивач доводи касаційної скарги не визнає та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також просить залишити рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:
- між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Південною митницею (орендар) 03.12.2008 було укладено договір оренди № ДФ-160 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення, загальною площею 1 239, 4 кв.м, територіально розташовані в будинку морського вокзалу (інв. № 073000), що перебуває на балансі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - ДП "Одеський морський торговельний порт"), за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 (пункт 1.1. договору);
- відповідно до пункту 5.9 договору орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю;
- 03.12.2008 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Південною митницею (орендар) підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", до договору оренди від 03.12.2008, укладеного з Південною митницею;
- відповідно до Закону України "Про морські порти України", що набрав чинності 13.06.2013, розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 ДП "Адміністрація морських портів України" було утворено внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів;
- згідно з наказом ДП "Адміністрація морських портів України" № 17 від 13.06.2013 Одеську філію ДП "Адміністрація морських портів України" наділено відповідним майном, правами та зобов`язаннями, що перешли до неї від ДП "Одеський морський торговельний порт", яке було передано адміністрації Одеського морського порту за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 № 19, для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та в інтересах Адміністрації. Відтак, починаючи з 13.06.2013, Адміністрація є правонаступником ДП "Одеський морський торговельний порт" за договором оренди нерухомого майна № ДФ-160 від 03.12.2008 з відповідними правами, зобов`язаннями та відповідно виступає балансоутримувачем орендованого майна за договором;
- між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Одеською митницею ДФС, що є правонаступником Південної митниці (орендар), 27.09.2016 було укладено договір про внесення зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 03.12.2008 (обліковий номер договору № 20984091633), згідно з яким сторонами були внесені відповідні зміни стосовно нерухомого майна, яке є предметом договору оренди в пункті 1.1. договору, а також щодо реквізитів сторін і балансоутримувача. Зокрема, згідно з підпункту 1.1.2 пункту 1.1. договору оренди (в новій редакції) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ДП "Адміністрація морських портів України" (балансоутримувач 2): нежитлові приміщення, загальною площею 1438,30 кв.м., територіально розташованих в будинку морського вокзалу (інв. №073000), за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6. У пунктах 5, 7 договору про внесення змін сторони погодили, що ці зміни набирають чинності з дня їх підписання сторонами та скріплення печатками. Сторони домовилися, що даний договір про внесення змін до договору оренди від 03.12.2008 регламентує взаємовідносини між сторонами, що виникли між ними з 13.06.2013 відповідно до положень статті 631 Цивільного кодексу України. На відношення сторін, що не врегульовані цими змінами, розповсюджуються умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008.
12. Оскільки орендарем не було укладено після підписання договору оренди з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, 13.09.2017 головним інженером Адміністрації Одеського морського порту було направлено начальнику Одеської митниці ДФС лист (вих. № 33А/1962) з проектами договорів згідно з пунктом 5.9 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008 № ДФ-160 на відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) та відшкодування експлуатаційних витрат за спожиту електричну енергію з проханням підписати вказані проекти і повернути для подальшого узгодження зі сторони Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України".
13. 16.03.2018 позивачем повторно направлено відповідачу лист за вих. № 19-33А/492 із зазначенням, що 13.09.2017 на адресу відповідача вже направлявся рекомендаційний лист щодо укладення договорів про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги, але з огляду на відсутність відповіді на вказаний лист позивач просив повторно погодити зазначені договори. Не укладення відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про зобов`язання відповідача укласти договір на відшкодування витрат за спожиту електроенергію.
14. Суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку щодо укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, що випливає зі змісту пункту 5.9 договору оренди. А також на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.04.2019, дослідивши умови та положення договору на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, у редакції, яка запропонована позивачем, дійшли висновку, що даний договір відповідає вимогам законодавства у сфері енергопостачання.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 N 435-IV
15. Частина перша та друга статті 11
цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
16. Частина перша статті 12
особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
17. Стаття 15
кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
18. Стаття 16
кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
19. Частина перша статті 626
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
20. Частина перша, друга та третя статті 631
строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
21. Стаття 638
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
22. Частина перша статті 641
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 N 436-IV
23. Частина перша статті 175
майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
24. Частина перша статті 180
зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
25. Частина друга статті 180
господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
26. Частина третя статті 180
при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
27. Частина четверта та п`ята статті 180
умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.