ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/10873/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Закорецького Олександра Васильовича
на рішення Господарського суду міста Києва
(судді - Сташків Р.Б.)
від 16.10.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)
від 19.12.2019
у справі № 910/10873/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Закорецького Олександра Васильовича
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання частково недійсним додаткового договору оренди,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився;
відповідача - Дорогін К.Ю.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фізична особа - підприємець Закорецький Олександр Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання частково недійсним пункту 3.1 в редакції додаткового договору від 18.02.2016 та в редакції додаткового договору від 24.10.2016 до договору №3361/д від 06.02.2016 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в частині розміру орендної плати.
1.2. Позов обґрунтований тим, що зміна (збільшення) розміру орендної плати відбулась без затвердження незалежної оцінки, і спірні умови договору не відповідають його пункту 3.5 та статтям 11, 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 в позові відмовлено.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
2.3.Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи:
На підставі договору №3361/д від 06.02.2015 зі змінами, внесеними додатковими договорами від 18.02.2016, 22.06.2016, 25.07.2016, 23.09.2016, 24.10.2016, 28.11.2016, позивач орендував спочатку у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, а потім у відповідача, строком по 31.03.2017 (п. 10.1 договору у редакції змін від 28.11.2016) державне нерухоме майно, визначене у п. 1.1 договору (далі - Майно), яке перебуває на балансі структурного підрозділу відповідача.
Фактична передача позивачу майна у користування підтверджується актом приймання-передачі майна від 06.02.2015 та не заперечується сторонами.
Згідно з пунктом 1.1 договору при його укладенні для визначення розміру орендної плати за договором (встановлюється розділом 3) вартість майна була визначена на підставі висновку від 31.08.2014, затвердженого РВ ФДМУ по Запорізькій області.
Відповідно до пункту 3.5 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта з незалежних від сторін причин та інших випадках, передбачених чинним законодавством.
У подальшому, на підставі додаткової угоди від 18.02.2016, пункт 3.1 договору було викладено у такій редакції: орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) та результатами конкурсу на право оренди державного майна, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 7 917, 12 грн без ПДВ.
Одночасно, вказаною додатковою угодою було внесено зміни в пункт 10.1 договору та строк дії договору продовжено по 31.03.2016 включно.
Далі, на підставі п. 1 додаткової угоди від 24.10.2016, пункт 3.1 договору було доповнено абзацом 2 такого змісту: орендна плата, визначена за домовленістю сторін, з 01.10.2016 становить 8 450 грн. без ПДВ; інші умови договору, у тому числі, інші абзаци пункту 3.1 договору залишено без змін.
2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що додаткові договори від 18.02.2016 та від 24.10.2016 до договору всупереч твердженням позивача були укладені без порушення норм законодавства, а саме: орендна плата була визначена на підставі висновку від 31.08.2014 про вартість Майна, затвердженого РВ ФДМУ по Запорізькій області, і була збільшена за погодженням сторін без проведення нової оцінки, оскільки з дати останньої оцінки об`єкта оренди (Майна) встановлений статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" трирічний строк ще не сплинув.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 та рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019, Фізична особа - підприємець Закорецький Олександр Васильович подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
-суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин пункт 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, а також неправильно застосували її пункт 9, згідно з яким строк дії експертної оцінки майна становить 6 місяців. При цьому господарські суди безпідставно застосували статтю 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки в даному випадку не йшла мова про продовження строку дії договору, а мала місце зміна розміру орендної плати, чому мало передувати проведення нової оцінки об`єкта оренди.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Фізичної особи - підприємця Закорецького Олександра Васильовича до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання частково недійсним пункту 3.1 в редакції додаткового договору від 18.02.2016 та в редакції додаткового договору від 24.10.2016 до договору №3361/д від 06.02.2016 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в частині розміру орендної плати, оскільки зміна (збільшення) розміру орендної плати відбулась без проведення нової оцінки об`єкта оренди.
4.3. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статтею 203 Цивільного кодексу України.
Отже, при вирішенні спору про визнання правочину (господарського договору) недійсним, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і відповідних наслідків; в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони; яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
4.4. Частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.