УХВАЛА
18 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 363/2450/17
Провадження № 11-1039апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - Сільрада), ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом, у якому просили:
визнати протиправним та скасувати рішення Сільради від 31 березня 2016 року № 76-6-VII "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Литвинівської сільської ради" громадянці ОСОБА_5 ;
визнати протиправним та скасувати рішення Сільради від 21 жовтня 2016 року № 151-13-(VII) "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність" громадянці ОСОБА_5 ;
зобов`язати ОСОБА_5, ОСОБА_6 знести самовільно встановлений паркан на АДРЕСА_1 .
Рішенням № 76-6-VII, яке оскаржили позивачі, Литвинівська сільська рада надала ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0136 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
Рекомендувала їй звернутися до землевпорядної організації для замовлення робіт по розробці проекту відведення земельної ділянки. Попередила її про те, що державна реєстрація скасовується Державним кадастровим реєстратором у разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на ділянку не зареєстровано з вини заявника.
Рішенням від 21 жовтня 2016 року № 151-13-(VII) та сама сільська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах села Литвинівка. Передала ОСОБА_5 згідно з пунктом 1 цього рішення безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0136 га, кадастровий номер:3221884401:07:070:6001 в межах села, для ведення особистого селянського господарства.
Після отримання документів на право власності не земельну ділянку та відповідної реєстрації ОСОБА_5 мала зареєструвати відповідно до чинного законодавства договір сервітуту, укладеного з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на право прокладення та експлуатації газопроводу середнього тиску на земельній ділянці 0,0136 га.
Незгоду з рішеннями Сільради позивачі мотивували тим, що спірна земельна ділянка насправді є частиною території загального користування в АДРЕСА_1 . Ця територія фактично є вулицею.
Зазначають, що десь у вересні 2105 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 самовільно захопили цю ділянку землі й відтак безпідставно стали використовувати в особистих цілях громадське місце користування, де мешканці села зазвичай ставили на стоянку транспорт навпроти єдиної в окрузі крамниці будівельних матеріалів.
Покликалися також на те, що їхні неодноразові звернення з проханнями втрутитися і повернути від подружжя Троценків на користь громади села згадану вище самовільну захоплену земельну ділянку, Сільрада не реагувала. Поза увагою останньої залишалися й запити позивачів про надання публічної інформації стосовно предмета спору та відомостей про заходи, які Сільрада як орган місцевого самоврядування вживала для повернення земельної ділянки для потреб громади села.
З погляду позивачів не отримували належного реагування й звернення позивачів про зобов`язання подружжя Троценків знести самовільно встановлений паркан, яким вони відгородили означену земельну ділянку.
У травні 2016 року ОСОБА_1 та інші позивачі випадково дізналися, що ще 31 березня 2016 року на шостій черговій сесії Сільрада ухвалила рішення надати ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0136 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
21 жовтня 2016 року на тринадцятій черговій сесії Сільрада ухвалила рішення, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 в селі Литвинівка та передала їй у приватну власність цю землю, кадастровий номер 3221884401:07:070:6001 в межах села Литвинівка, для ведення особистого селянського господарства.
Позивачі ці рішення вважають незаконними, такими, що ухвалені з порушенням вимог чинного законодавства щодо процедури скликання сільради та її проведення та такими, що порушують права членів територіальної громади.
Автори позовної заяви вважають, що Сільрада ухвалила рішення з порушенням вимог статті 140 Конституції України, положень статей 15, 43, 46, 47, 55, 56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 4, 13, 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а також інших відомчих та локальних нормативних актів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_5 уклала договір про встановлення земельного сервітуту. У пункті 1.1. цього договору зазначено, що земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0136 га, що знаходиться у місці, де проживає подружжя Троценків. За цільовим призначенням земельна ділянка має використовуватися для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
З тексту договору випливало, що право власності на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, посвідчується Державним актом № НВ-3206688362016 від 14 червня 2016 року, виданого на підставі рішення Сільради від 31 березня 2016 року № 76-6-VII "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Литвинівської сільської ради" громадянці ОСОБА_5 .
У цій частині мотивації своїх вимог позивачі наголошують на тому, що на момент укладення договору про встановлення земельного сервітуту ОСОБА_5 ще не була власником землі і ніякого Державного акта на цю землю не мала.
На переконання позивачів, ці обставини доказують про протиправність дій відповідачів щодо набуття права власності на земельну ділянку.
Вишгородський районний суд Київської області ухвалою від 27 червня 2017 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справа підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
ОСОБА_1 не погодився з ухвалами суду першої та апеляційної інстанцій і 26 грудня 2017 року подав касаційну скаргу про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для розгляду справи.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 січня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ці судові рішення.
Цей же суд ухвалою від 18 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
У касаційній скарзі позивач наводить мотиви щодо неправильного висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі через порушення правил предметної юрисдикції. Скаржник вважає, що цей спір не має приватно-правового характеру, оскільки позивачі оскаржують дії (бездіяльність) при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства органу місцевого самоврядування, вчинені ним як суб`єктом владних повноважень.
Із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів, "а", "б", "в" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України твердить, що земельні спори фізичних осіб з органом місцевого самоврядування, як суб`єктом владних повноважень, які пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.