ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Великої Палати Верховного Суду Лященко Н. П., Гриціва М. І., Князєва В. С., Прокопенка О. Б.
на постанову від 18 грудня 2019 року
у справі № 640/1029/18
провадження № 14-443цс19
Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладаємо окрему думку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року (далі - Постанова) у цій справі викладено висновок про те, що спір між фізичною особою - членом обслуговуючого кооперативу із цим кооперативом, пов`язаний із діяльністю і управлінням ним, є таким, що виник з корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду.
З наведеними висновками не можна погодитися з огляду на таке.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу «Вега» (далі - ГБК «Вега») про визнання недійсними рішення загальних зборів і статуту цього кооперативу в новій редакції.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що він є членом ГБК «Вега». 18 грудня 2016 року проведено загальні збори членів цього кооперативу, на яких вирішено, зокрема, затвердити його статут у новій редакції та змінити кількісний склад учасників кооперативу. Позивач вважає, що його права як члена кооперативу порушено, оскільки його не було повідомлено про дату, місце і час проведення загальних зборів, у зв`язку із чим він не зміг взяти в них участь та висловити свою думку з приводу зазначених у рішенні питань. Загальні збори проведено за відсутності кворуму для прийняття такого рішення, порушено процедуру та строки скликання загальних зборів кооперативу.
4 грудня 2018 року ГБК «Вега» подав клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2019 року провадження у справі закрито з тих підстав, що позивач є учасником ГБК «Вега», позовні вимоги обґрунтував порушенням його корпоративних прав, а тому цю справу слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до цього ж суду.
Апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як члена кооперативу. Його вимоги не пов`язані з корпоративними правами, оскільки спір члена обслуговуючого кооперативу із цим кооперативом не має ознак корпоративного, а тому з огляду на характер правовідносин і суб`єктний склад сторін цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У касаційній скарзі ГБК «Вега» послався, зокрема, на порушення апеляційним судом правил суб`єктної юрисдикції під час прийняття постанови про скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі та направлення справи до цього ж суду для продовження розгляду.
Відповідач мотивував касаційну скаргу тим, що цей спір має ознаки корпоративного, а тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.
За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.