ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 200/10822/18-а
Провадження № 11-897апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року (суддя Христофоров А. Б.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (судді Блохін А. А., Арабей Т. Г., Сіваченко І. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Пролетарської районної у м. Донецьку ради (далі - Райрада) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії і
ВСТАНОВИЛА:
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Райради з оформлення передачі в приватну власність квартири, яку займає позивач одноособово;
- зобов`язати Райради розглянути заяву, оформити передачу позивачу в приватну (одноособову) власність квартири за адресою: АДРЕСА_1, яку займає позивач;
- видати свідоцтво про право власності на квартиру за вказаною адресою відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.
2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 04 лютого 2019 року позов задовольнив частково. Не погодився суд з вимогою про зобов`язання Райради видати свідоцтво про право власності на квартиру.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено бездіяльність щодо нерозгляду заяви позивача від 10 серпня 2018 року.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2019 року провадження в адміністративній справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Оскільки спірні правовідносини пов`язані з приватизацією державного житлового фонду, апеляційний суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає із захисту житлових прав особи і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
3. ОСОБА_1 не примирився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу про їх скасування.
Вимоги мотивував тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив юрисдикцію спору, оскільки предметом розгляду у справі була бездіяльність органу місцевого самоврядування при зверненні громадянина із заявою про приватизацію житлового приміщення. Відмова такого органу в оформленні права власності не є оскарженням порушених житлових прав, а зобов`язання прийняти рішення за результатом розгляду цієї заяви не призведе до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав фізичної особи.
Суд апеляційної інстанції цей факт залишив поза увагою та не надав йому належної правової оцінки, що спричинило необґрунтоване закриття провадження у справі та помилковий висновок про те, що спір має приватноправовий характер, незважаючи на те, що у цьому випадку в позивача відсутній майновий інтерес.
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою від 21 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла такого висновку.
5. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 цього Кодексу визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.