У Х В А Л А
20 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 753/15214/16-ц
Провадження № 14-25цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2017 року (у складі колегії суддів Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.),
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_1 зазначала, що 28 січня 2016 року на вулиці Столичне шосе, 4 у місті Києві з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем марки "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_1, відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої її транспортний засіб марки "NISSAN", реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2016 року у справі №752/2670/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Вартість відновлювального ремонту становить 56 тис. 905 грн 31 коп., що підтверджується звітом № 611.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 56 тис. 905 грн 31 коп.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 6 тис. 905 грн 31 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу застрахована у ПАТ "СК "Україна" (ліміт відповідальності - 50 тис. грн), до якого ОСОБА_1 23 березня 2016 року звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування, відповідач повинен сплатити їй суму, непокриту лімітом відповідальності, тобто 6 тис. 905 грн 31 коп.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 56 тис. 905 грн 31 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що 23 березня 2016 року позивач звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування, направивши її рекомендованим листом, який було отримано 25 березня 2016 року, проте виплата страхового відшкодування не відбулася. ПАТ "СК "Україна" припинило своє членство в МТСБУ, було позбавлено ліцензій на всі види страхування. Вказана ситуація зі страховою компанією змусила позивача звернутися з позовними вимогами про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі до особи, винної у ДТП.
Апеляційний суд вказав, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У червні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 1194 ЦК України та Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV). до спірних правовідносин. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондує відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоду). Водночас така ДТП є підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.
У червні 2017 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року справу передано для розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 403 ЦПК України .
Обґрунтовуючи зазначені підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що вважає за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) шляхом їх конкретизації та вказати, що у разі, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності, ці висновки не застосовуються та потерпілий може звернутися, з позовом про стягнення шкоди безпосередньо до особи, яка її завдала. Крім того, колегія суддів зазначила, що справа містить виключну правову проблему, оскільки з метою забезпечення розумної передбачуваності судових рішень очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про відшкодування шкоди завданої в ДТП у разі, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності.
Колегія суддів вважає, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням кількості справ, які перебувають як на розгляді у касаційному суді, так і у судах апеляційної та першої інстанцій.