ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 755/9215/15-ц
Провадження № 14-382цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 755/9215/15-ц
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука Ігоря Анатолійовича (далі - приватний нотаріус),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Управління держреєстрації ГТУЮ у місті Києві),
про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку.
Історія справи
Короткий зміст наведених у заяві вимог та доводи інших учасників
1. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року касаційні скарги ОСОБА_1, представника приватного нотаріуса задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, приватного нотаріуса, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Управління держреєстрації ГТУЮ у місті Києві, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 по 974,40 грн судового збору на користь ОСОБА_1 таприватного нотаріуса за подання останніми касаційних скарг.
2. 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
3. При цьому зазначала, що докази розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу станом на 21 березня 2018 року у сумі 73 703,20 грн були подані до Дніпровського районного суду міста Києва під час розгляду справи в суді першої інстанції разом із клопотанням від 02 березня 2018 року про вжиття заходів забезпечення витрат відповідачки та подальшого залишення позову без розгляду у зв`язку з невнесенням позивачкою коштів на депозитний рахунок суду, яке ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року залишено без задоволення. До вказаного клопотання були додані довідка-розрахунок № 01 від 27 лютого 2018 року про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату, та копія квитанції до прибуткового касового ордера № 2702 від 27 лютого 2018 року на суму 73 703,20 грн.
4. У подальшому витрати на професійну правничу допомогу зросли ще на 50 894,40 грн, які нею оплачено лише 22 листопада 2019 року, що підтверджується доданими до цієї заяви довідкою-розрахунком № 02 від 22 листопада 2019 року про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату, та копією квитанції до прибуткового касового ордера № 2211 від 22 листопада 2019 року на суму 50 894,40 грн.
5. З огляду на викладене, просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь понесені нею судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 124 597,60 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 730,80 грн та за подання касаційної скарги в сумі 974,40 грн.
6. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справу призначено до розгляду для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.
7. У грудні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
9. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
10. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
11. У ЦПК України визначено види судових витрат.
12. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, повʼязаних з розглядом справи. До витрат, повʼязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
13. Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
14. При прийнятті 13 листопада 2019 року постанови Великою Палатою Верховного Суду розподіл судових витрат не був вирішений у повному обсязі.
15. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно з квитанцією № 329 від 23 серпня 2018 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року у сумі 730,80 грн (т. 5, а. с. 53).
16. За таких обставин заява ОСОБА_1 в частині стягнення судового збору у розмірі 730,80 грн за подання апеляційної скарги підлягає задоволенню та відмові у частині стягнення судового збору у розмірі 974,40 грн за подання касаційної скарги, оскільки у цій частині Великою Палатою Верховного Суду питання щодо стягнення судового збору було вирішено.
Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу
17. Як убачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 у справі № 755/9215/15-ц був адвокат Лісовський Руслан Анатолійович, який діяв на підставі ордеру серії ЖТ № 04214 та договору про надання правової допомоги від 05 серпня 2014 року № 05.8 (т. 1, а. с. 34 - 36).
18. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу 02 березня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лісовський Р. А. подав до Дніпровського районного суду міста Києва клопотання про вжиття заходів забезпечення витрат відповідачки та подальшого залишення позову без розгляду у зв`язку з невнесенням позивачкою коштів на депозитний рахунок суду, а також довідку-розрахунок № 01 про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату, від 27 лютого 2018 року, з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;підписану адвокатом Лісовським Р. А. та ОСОБА_1, яка є невідʼємним додатком до договору про надання правової допомоги від 05 серпня 2014 року № 05.8, та копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 2702 від 27 лютого 2018 року про оплату ОСОБА_1 наданих адвокатських послуг на суму 73 703,20 грн (т. 4, а. с. 164 - 168).
19. З матеріалів справи та довідки-розрахунку № 01 від 27 лютого 2018 року вбачається, що не всі види правничої допомоги адвоката Лісовського Р. А. були пов`язані зі справою № 755/9215/15-ц.
20. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
22. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
23. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
24. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
25. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
26. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
27. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
28. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
29. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
30. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
31. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
32. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
33. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
34. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
35. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
36. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
37. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
38. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.