П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/394/19
Провадження № 11-875сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
учасників справи:
скаржника ОСОБА_1,
представника скаржника - ОСОБА_5.,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянула в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 20 червня 2019 року № 1683/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 січня 2019 року № 26/3дп/15-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Горностаївського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 " (далі - рішення ВРП),
УСТАНОВИЛА:
24 липня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправними та скасування рішень, у якій позивач з урахуванням уточнення позовних вимог від 8 серпня 2019 року просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 4 липня 2019 року № 1785/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Горностаївського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України;
- зобов`язати ВРП поновити ОСОБА_1 на посаді судді Горностаївського районного суду Херсонської області.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 серпня 2019 року роз`єднав позовні вимоги шляхом виділення в самостійне провадження вимоги ОСОБА_1, заявлені до ВРП. Адміністративну справу в частині вимог ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення ВРП передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи позов у частині оскарження рішення ВРП, ОСОБА_1 указує, що висновок ВРП про наявність у його діях дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи, а оскаржуване рішення - незаконним.
ОСОБА_1 наводить доводи про те, що відносно нього було вчинено злочин групою осіб, натомість у його діях відсутній склад кримінального правопорушення, та визнано правомірним реалізацію ним права на необхідну оборону. У зв`язку з цими подіями він вважає, що є підстави для застосування щодо нього спеціальних заходів забезпечення безпеки, передбачених Законом України від 23 грудня 1993 року № 3781-ХІІ "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (далі - Закон № 3781-ХІІ).
Скаржник стверджує, що ВРП неповно та формально дослідила обставини щодо вчинення ним дисциплінарного проступку, а його клопотання про витребування низки документів із кримінальних проваджень № 12017230160000243, № 12017230160000240 безпідставно відхилила, тому ОСОБА_1 вважає, що ВРП, розглядаючи дисциплінарну справу щодо нього, порушила пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Крім того, він зазначає, що висновок ВРП про відсутність його на робочому місці з 18 січня 2018 року не підтверджено належними доказами.
ОСОБА_1 вказує, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не був присутній на засіданні ВРП і був позбавлений можливості заявити відвід членам ВРП, які здійснювали дисциплінарне провадження та розгляд скарги щодо нього, і водночас брали участь у голосуванні під час ухвалення рішення про його звільнення з посади судді. При цьому скаржник посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 2001 року у справі "Вернер проти Польщі" (заява № 26760/95, пункти 43 та 44).
ВРП у своєму відзиві на скаргу просить залишити оскаржуване ОСОБА_1 рішення ВРП без змін та наводить доводи щодо відсутності підстав для його скасування. Відповідач звертає увагу на те, що висновок Третьої Дисциплінарної палати (далі - ТДП) ВРП про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106, та істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (тут і далі - Закон № 1402-VІІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не залежить від конкретних обставин конфлікту, що мав місце 4 липня 2017 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1, його представник та представник ВРП підтримали відповідно викладені у скарзі та відзиві на неї доводи.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення її учасників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Горностаївського районного суду Херсонської області строком на п`ять років.
У період з 5 липня 2017 року по 17 січня 2018 року суддя ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з причин, які ТДП ВРП вважає поважними (тимчасова непрацездатність, перебування у відпустці, підвищення кваліфікації). З 18 січня 2018 року суддя ОСОБА_1 не перебував на робочому місці, не повідомивши суд про причини своєї відсутності.
ТДП ВРП дійшла висновку, що з 18 січня 2018 року суддя ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, про поважність причин, якими обумовлена відсутність, не повідомив, хоча мав відповідну можливість.
У письмових поясненнях, що надійшли до ВРП 28 серпня 2018 року (вх. № 4456/0/6-18), ОСОБА_1 причини своєї відсутності на робочому місці пояснив тим, що 4 липня 2017 року він став жертвою злочинного посягання, внаслідок чого йому були завдані легкі тілесні ушкодження. За твердженням ОСОБА_1, співучасниками цих злочинів були особи, наближені до працівників національної поліції, а також до виконуючої обов`язки голови Горностаївського районного суду Херсонської області ОСОБА_2 . Відповідне кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень. При цьому, на думку ОСОБА_1, слідство було проведено неповно, упереджено, з ознаками фальсифікації і корупції, постанова про закриття кримінального провадження оскаржується ним у суді. Виконувати свої обов`язки він не може, оскільки не забезпечено його безпеку.
Із документів, копії яких надані суддею ОСОБА_1, насамперед копій постанов про закриття кримінальних проваджень від 14 листопада 2017 року № 12017230160000243 (не засвідчена і не підписана уповноваженою особою) та від 18 липня 2017 року № 12017230160000240, вбачається, що 4 липня 2017 року між ОСОБА_1 та групою осіб відбувся побутовий конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, який спочатку полягав у словесних образах, а в подальшому учасники конфлікту застосували фізичну силу. Наслідком цього конфлікту стало спричинення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень (струс головного мозку, крововиливи в м`які тканини тім`яної частини голови, синці в навколоочних ділянках, синці, садна грудної клітки, садна лівого передпліччя, правої гомілки); ОСОБА_3 - середньої тяжкості тілесних ушкоджень (поранення гумовою кулею); ОСОБА_4 - легких тілесних ушкоджень (укус пальця руки).
Згідно з копією постанови голови Горностаївського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні заяви судді ОСОБА_1 про застосування спеціальних заходів забезпечення безпеки на підставі Закону № 3781-ХІІ, діяння мешканців смт Горностаївки Херсонської області, вчинені на початку липня 2017 року відносно судді ОСОБА_1, у зв`язку з якими він просить захисту, не пов`язані з його службовою діяльністю. Ризики та погрози, на які посилався суддя ОСОБА_1 у своїй заяві, не містять реальних та обґрунтованих підстав, носять загальний та абстрактний характер.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року (справа № 821/1541/17) відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, який вимагав, зокрема, визнати протиправними дії голови Горностаївського районного суду Херсонської області щодо відмови в задоволенні його заяви про застосування спеціальних заходів забезпечення безпеки на підставі Закону № 3781-ХІІ, а також зобов`язати голову зазначеного суду ОСОБА_2 застосувати щодо судді ОСОБА_1 заходи безпеки у вигляді видачі зброї, забезпечення конфіденційності даних, переведення на іншу роботу та переселення в інше місце проживання, а саме до міста Києва.
Ухвалюючи постанову, суд відхилив доводи позивача про існування очевидної загрози життю і здоров`ю, пов`язаної зі здійсненням професійної діяльності. На обґрунтування цього висновку суд послався, зокрема, на те, що ОСОБА_1 не подавав заяви для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, вчинене стосовно нього як судді у зв`язку з його службовою діяльністю, а також про погрози йому фізичною розправою.
22 липня 2017 року до ВРП надійшло повідомлення судді Горностаївського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 про втручання в його діяльність, мотивоване посиланням на події, що сталися 4 липня 2017 року. За результатами перевірки відомостей, вказаних у повідомленні, членом ВРП ОСОБА_6 26 листопада 2018 року складено висновок про відмову у вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, який затверджений рішенням ВРП від 27 листопада 2018 року № 3618/0/15-18.
Висновок мотивований, зокрема, тим, що зі змісту листів Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 7 квітня 2018 року № 1049/01/8-2018 та Прокуратури Херсонської області від 6 квітня 2018 року № 04/2/4-1425-17 щодо кримінального провадження № 12017230160000240, порушеного за заявою ОСОБА_1, вбачається, що немає доказів зв`язку кримінального правопорушення з професійною діяльністю судді.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 березня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРП про визнання її бездіяльності протиправною, визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 27 листопада 2018 року № 3618/0/15-18 та зобов`язання ВРП повторно розглянути повідомлення ОСОБА_1 про втручання в його діяльність, загрозу здоров`ю і життю та вжиття заходів забезпечення незалежності суддів й авторитету правосуддя.
Ухвалою Дисциплінарної палати від 29 серпня 2018 року № 2734/3дп/15-18 стосовно судді ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу на підставі пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ- допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Рішенням ТДП ВРП від 9 січня 2019 року № 26/3дп/15-19 суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
ВРП за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на вказане рішення дисциплінарного органу дійшла висновку про те, що доводи скаржника не спростовують висновків ТДП ВРП про допущення суддею істотного дисциплінарного проступку та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.
З огляду на зазначене ВРП вирішила залишити без змін рішення ТДП ВРП від 9 січня 2019 року № 26/3дп/15-19, оскільки за результатами перевірки скарги і матеріалів дисциплінарної справи ВРП дійшла висновку, що дії судді ОСОБА_1 дисциплінарним органом кваліфіковано правильно, а його доводи не спростовують усіх установлених та доведених ТДП ВРП обставин. Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці понад шість місяців без поважних причин свідчить про порушення ним суддівських обов`язків та морально-етичних принципів поведінки судді, причому з огляду на умисний характер цього порушення воно утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, і склад істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 цього Закону, оскільки суддя ОСОБА_1 фактично самоусунувся від здійснення правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду переглядає рішення ВРП про залишення без змін рішення її дисциплінарного органу від 9 січня 2019 року у спосіб, передбачений Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (тут і далі - Закон № 1798-VІІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Так, предметом оскарження до ВРП було рішення її дисциплінарного органувід 9 січня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Вирішуючи питання щодо меж перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить з таких міркувань.
Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
За змістом частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункт 123 рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України").