ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 826/5586/18
Провадження № 11-898апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року (суддя Клименчук Н. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (судді Губська Л. В., Епель О. В., Степанюк А. Г.) у справі за позовом Банку до державного реєстратора Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області Тураєва Юрія Володимировича (далі - Державний реєстратор), третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії і
ВСТАНОВИЛА:
1. У квітні 2018 року Банк звернувся до адміністративного суду з позовними вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям підрозділу) за індексним номером: 35650260 від 13 червня 2017 року, прийняте Державним реєстратором;
- скасувати запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно на підставі вказаного рішення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1273499705101 - нежитлове приміщення загальною площею 551,3 кв. м;
- зобов`язати Державного реєстратора відновити за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на вказане нерухоме майно.
Позов обґрунтовував проведенням реєстраційної дії з порушенням положень пункту 56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), а саме - без договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідного рішення суду.
Указав, що наслідком дій Державного реєстратора стало порушення прав Банку як співвласника будівлі та іпотекодержателя, оскільки через неправомірні дії відповідача фактично змінились частки в будівлі, належні Банку й іпотекодавцям та визначені правовстановлюючими документами, що унеможливлює у свою чергу реалізацію повноваження щодо розпорядження належною їм нерухомістю та в подальшому призведе до фінансових втрат, пов`язаних із врегулюванням цієї проблемної ситуації.
Порушенням частини п`ятої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952?IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у діях Державного реєстратора позивач називає і те, що спірна реєстраційна дія мала би вчинятись лише в межах Вінницької, а не Одеської області за місцезнаходженням нерухомого майна.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 10 серпня 2018 року провадження в адміністративній справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 грудня 2018 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року залишив без змін.
Апеляційний суд з урахуванням предмета оскарження, а саме рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомості, зареєстровані за іншою особою, та вимог про зобов`язання відповідача відновити запис про право власності на спірне майно, дійшов висновку про неможливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі. Враховуючи суб`єктний склад сторін, зазначений спір, на думку цього суду, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
3. Банк не погодився із такими судовими рішеннями і подав касаційну скаргу про їх скасування. Вважає, що суди неправильно застосували норми процесуального права, а відтак - помилково визначили підсудність справи.
Скаржник наголошує, що спір у цій справі стосується виключно питання правомірності проведення реєстраційної дії щодо реєстрації права третьої особи на частку у спільному нерухомому майні як на окреме виділене в натурі майно, а не підстав набуття такого права, а отже, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем владних управлінських функцій.
Зазначив і про помилковість висновку апеляційного суду щодо необхідності розгляду спору в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад учасників справи: позивач - Банк та третя особа - фізична особа, яка не є підприємцем.
4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 січня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку й ухвалою від 21 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
5. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
Закриваючи провадження у справі та висновуючи, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства суди попередніх інстанцій виходили з таких обставин.
ОСОБА_1 та ще 8 юридичних осіб є співвласниками комплексу Торгово-розважального центру "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з конкретно визначеними окремими частками у спільній власності та виділеними під них приміщеннями.
13 червня 2017 року Державний реєстратор прийняв рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 .
Запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення як на виділене в натурі майно (розмір частки 1/1) був внесений відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію, що було прийняте на основі договору дарування та висновку про можливість виділу.
У контексті цих обставин, з покликанням на практику Великої Палати Верховного Суду апеляційний суд зазначив, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження майном. Оскільки Банк не був заявником стосовно реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 , такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.
За згаданими апеляційним судом висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16 у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку [об`єкт нерухомості].