Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 р.
м. Київ
Справа №442/2191/19
Провадження № 51-6133 км 19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Мазура М. В., Яковлєвої С. В.,
секретаря
судового засідання Слободян О. М.,
за участю:
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140110000393за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Меденичі Дрогобицького району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2019 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України закрито у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 02 березня 2019 року близько 23:50 год, перебуваючи неподалік магазину "Рукавичка", що на вул. Дрогобицькій у смт Меденичі, Дрогобицького району, Львівської області, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних стосунків із його дружиною ОСОБА_3, умисно спричинив їй легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без зміни ухвалу суду першої інстанції, який, закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, не врахував вимоги Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" від 06 грудня 2017 року. Крім того, прокурор зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 7, 9, 284, 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством.
Можливість закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення була предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Частиною 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.