П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/241/19
Провадження № 11-486сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
скаржника - ОСОБА_1,
представника скаржника - Красника В. В.,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 28 лютого 2019 року № 628/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 6 грудня 2018 року № 3732/1дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ",
УСТАНОВИЛА:
3 травня 2019 року ОСОБА_1 з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), оскаржив рішення ВРП від 28 лютого 2019 року № 628/0/15-19, яким залишено без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 6 грудня 2018 року № 3732/1дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
У цьому рішенні ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1., постановляючи ухвалу від 17 липня 2017 року про забезпечення позову у справі № 752/14154/17, допустив порушення норм процесуального права, а саме недотримання вимог щодо змісту ухвали суду, які свідчать про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (чинного час постановлення суддею ухвали; далі - Закон № 1402-VIII) (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).
Суддя ОСОБА_1 вважає рішення ВРП таким, що не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких відповідач дійшов викладених висновків. Просить його скасувати.
На обґрунтування вимог скарги про скасування рішення ВРП від 28 лютого 2019 року № 628/0/15-19 ОСОБА_1 посилається на відсутність у його діях ознак дисциплінарного проступку та наголошує на тому, що:
- в ухвалі судді від 17 липня 2017 року наведено мотиви, якими він керувався, задовольняючи заяву про застосування заходів забезпечення позову, пояснення щодо обставин, які враховувались суддею при вирішенні питання про забезпечення позову, надавались як ВРП, так і її дисциплінарній палаті, тому твердження ВРП про відсутність відповідних мотивів є суб`єктивними та спростовуються матеріалами справи;
- встановлення апеляційним судом неправильності наданої оцінки підставам для вжиття заходів забезпечення позову, що, у свою чергу, призвело до обрання неправильного способу для забезпечення позову, не може бути мотивом для обґрунтування наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII;
- помилковою є кваліфікація ВРП дій судді як таких, що вчинені внаслідок грубої недбалості, оскільки мала місце суддівська помилка;
- ВРП вийшла за межі своїх повноважень, оскільки фактично здійснила перегляд рішення суду першої інстанції, до того ж оцінювання фактів та доказів, яке здійснюють судді для вирішення справи, не можуть бути приводом для їх дисциплінарної відповідальності;
- в оскаржуваному рішення ВРП не вказала, у чому саме полягає порушення прав людини та основоположних свобод, що є підставою для притягнення судді до відповідальності за пунктом 4частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII;
- ВРП не враховано пояснень скаржника про наявність протилежних висновків апеляційного суду щодо законності забезпечення позову у спосіб, застосований суддею в ухвалі від 17 липня 2017 року;
- ВРП не дотримала процедури притягнення судді до відповідальності, адже, встановивши в діях судді інший, ніж дисциплінарна палата, склад проступку, не вирішила питання про відкриття відповідної дисциплінарної справи, позбавила скаржника можливості надати пояснення з приводу саме цього проступку.
У відзиві на скаргу ВРП просила відмовити в її задоволенні, вказавши на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, передбачених частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII, та навела доводи щодо обґрунтованого притягнення суддіОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, які аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні.
Факти та обставини, на підставі яких ВРП зробила висновок про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, можна викласти у такий спосіб.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 7 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2015 року, у справі № 372/1267/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за договором позики № 01-04/09 від 27 липня 2011 року 6 млн 441 тис. 710 грн 89 коп. На підставі зазначеного рішення Обухівським районним судом Київської області видано виконавчий лист від 23 вересня 2015 року № 2-586/14 про стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 . Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
13 липня 2017 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, в якій позивачка просила визнати недійсним договір позики № 01-04/09 від 27 липня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Одночасно з позовною заявою до вказаного суду надійшла заява представника позивачки - ОСОБА_6 про забезпечення позову у цій справі.
17 липня 2017 року суддею Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 постановлено ухвалу, якою зазначену заяву про забезпечення позову задоволено, а саме заборонено Державному підприємству "Сетам", відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, але не виключно, та будь-яким особам здійснювати дії, спрямовані на відчуження:
- житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 505,3 кв. м.;
- земельної ділянки площею 0,570 га, розміщеної за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 ), для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223155400:05:092:0032;
- земельної ділянки площею 0,15 га, розміщеної за адресою: АДРЕСА_2 АДРЕСА_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223155400:05:092:0031;
- житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 159,8 кв. м.
Ухвала з посиланням на статті 151-153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) мотивована тим, що заявник подав належні докази, які обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому суд вважав необхідним застосувати захід забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-яким особам відчуження нерухомого майна.
Апеляційним судом міста Києва 30 серпня 2017 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення вказаного позову у визначений судом спосіб, оскільки обраний позивачем та застосований судом вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам. Зокрема, позивач заявила вимоги про визнання недійсним договору позики, проте нею не заявлено жодних вимог стосовно її права на нерухоме майно, а отже, виконання можливого рішення суду за вказаними позовними вимогами не залежить від перебування майна у власності відповідача чи іншої особи.
Також в ухвалі апеляційного суду вказано на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки вказане майно було описане та арештоване державним виконавцем у зв`язку з виконанням судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики.
10 серпня 2017 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_3 стосовно дій судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , у якій вказано, що цей суддя, постановляючи ухвалу про заборону здійснювати дії, направлені на відчуження нерухомого майна в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області, забезпечив позов шляхом зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, чим допустив істотне порушення норм процесуального права. Крім того, скаржник послався на відсутність в ухвалі мотивів, з яких суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
За наслідками розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргою ОСОБА_3 ухвалою Першої Дисциплінарної палати від 31 травня 2018 року, дисциплінарний орган дійшов висновку, що суддя ОСОБА_1 допустив порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, а саме постановив ухвалу про забезпечення позову без зазначення мотивів, з яких суд дійшов таких висновків, не дотримавшись вимог статей 151-153, 209, 210 ЦПК, та не взяв до уваги роз`яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова від 22 грудня 2006 року № 9), внаслідок чого вжив заходів забезпечення позову безпідставно та у не передбачений законом спосіб.
На переконання дисциплінарної палати ВРП, вказані дії судді ОСОБА_1 містили склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами "а", "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя та незазначення в судовому рішенні мотивів відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
У зв`язку з наведеним Першою Дисциплінарною палатою ВРП рішенням від 6 грудня 2018 року № 3732/1дп/15-18 суддю Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
ОСОБА_1 подав до ВРП скаргу на рішення її дисциплінарної палати від 6 грудня 2018 року, за наслідками розгляду якої ВРП 28 лютого 2019 року ухвалила рішення про залишення його без змін.
У цьому рішенні ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1., постановляючи ухвалу від 17 липня 2017 року про забезпечення позову у справі № 752/14154/17, не зазначив мотивів, якими керувався суд, задовольняючи заяву про застосування заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права, а саме недотримання вимог щодо змісту ухвали суду, які були помилково кваліфіковані дисциплінарною палатою як дисциплінарний проступок згідно з підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Зазначене порушення суддею, на думку ВРП, процесуальних норм свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII в редакції, чинній на час постановлення ухвали (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод). У зв`язку із цим ВРП залишила без змін рішення її дисциплінарного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в обраному ним виді, виключивши з мотивувальної частини рішення Першої Дисциплінарної палати посилання на підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 106 згаданого Закону як на підставу притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, наявність якої ВРП не встановлено.
Перевіривши матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).