Постанова
іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 1-9/2004
провадження № 51-3868км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Воробйова В.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 8 лютого 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Козацьке Красногвардійського району Белгородської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1,
засудженого за ч. 1 ст. 115, пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115, частинами 2, 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2004 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 115, пунктами 9, 13 ч. 2
ст. 115, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, частинами 2, 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК і на підставі
ст. 70 КК призначено покарання за сукупністю злочинів у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до
ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Верховний Суд України ухвалою від 30 вересня 2004 року касаційну скаргу засудженого та його захисника задовольнив частково, вирок апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК скасував, а справу в цій частині закрив. Ухвалив вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання: за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна;
ч. 3 ст. 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна;
ч. 1 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 1 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 13 років; пунктів 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК та за сукупністю вироків - до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. У решті вирок залишено без зміни.
За ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від
8 лютого 2019 року заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2004 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу місцевого суду від 8 лютого 2019 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені у касаційній скарзі
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить змінити судові рішення обох інстанцій, перекваліфікувати його дії за епізодом стосовно ОСОБА_2 на ст. 116 КК, за епізодом щодо ОСОБА_3 - на ч. 1 ст. 115 КК, а дії, кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК перекваліфікувати на ч. 3 цієї статті, перерахувати строк попереднього ув`язнення за період з 11 березня 2016 року по дату набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції та, обмежившись відбутим строком, звільнити його з ув`язнення. Крім того, просить скасувати судимість за судовим рішенням від 14 січня 2005 року у справі №1-17/2005 і закрити цю справу за строком давності.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що перегляд вироку Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2004 року повинен був здійснюватися судом присяжних, оскільки він є особою, засудженою до довічного позбавлення волі, однак місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання та розглянув заяву засудженого колегіально. Посилається також на постановлення ухвали Верховного Суду України від 30 вересня 2004 року незаконним складом суду через неприйняття суддями цього суду присяги. Проведення досудового розслідування до 22 грудня 2003 року за відсутності професійного адвоката, касаційного розгляду справи за відсутності його та захисника вважає порушенням права на захист. Стверджує, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами у Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області його не було ознайомлено з правами, позбавлено права на репліку, відмовлено в клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи, не надано копій документів. В ухвалі місцевого суду не зазначено відомостей про громадянство засудженого, судимості та дати початку строку відбування покарання. Крім того, ОСОБА_1 вважає нововиявленою обставиною скасування судом касаційної інстанції вироку від 4 липня 2003 року про його засудження за ч. 3 ст. 185 КК, оскільки за вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2004 року на підставі ст. 71 КК було призначено покарання за сукупністю цих вироків. На думку засудженого, вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14 січня 2005 року постановлено незаконно, оскільки цей суд розглянув справу про обвинувачення його за ч. 3 ст. 185 КК одноособово і на підставі ст. 71 КК у такому складі призначив покарання у виді довічного позбавлення волі, що суперечить вимогам закону. Посилається ОСОБА_1 , що про ці обставини він зазначав і в апеляційній скарзі, однак вони залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Воробйов В.В. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги і просили її задовольнити.
Прокурор Кулаківський К.О. висловив міркування про необхідність задоволення касаційної скарги засудженого частково, скасування ухвал судів обох інстанцій і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені
у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Згідно з вимогами ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
У той же час відповідно до пунктів 4, 5 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Крім того, тлумачення термінів "нововиявлені обставини", "обставини", що вживаються у ст. 459 КПК, має здійснюватися в системному зв`язку з іншими положеннями КПК, у першу чергу, зі ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: 1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Відповідно до положень ч.3 ст.31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання стосовно розгляду його заяви про перегляд вироку Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2004 року судом присяжних є необґрунтованими, оскільки предметом судового розгляду в порядку провадження за нововиявленими обставинами виступає не обвинувальний акт, а судове рішення, зокрема вирок суду, що набрав законної сили, яким установлено наявність чи відсутність винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину. Після набрання вироком законної сили особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, вже не має статусу обвинуваченого, натомість залежно від прийнятого судом рішення вважається виправданою або засудженою. Забезпечення додаткових гарантій для такої особи у виді перегляду вироку щодо неї за нововиявленими обставинами судом присяжних процесуальний закон не передбачає.
За таких обставин, відмовивши засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання про здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами судом присяжних та відповідно провівши судовий розгляд без участі присяжних, місцевий суд не порушив вимог кримінального процесуального закону, оскільки процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає права засудженого (виправданого) на суд присяжних.
Вказана позиція узгоджується з правовим висновком, сформульованим об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 4 листопада 2019 року (справа № 496/4533/17).
Доводи засудженого про необхідність зміни судових рішень з підстав порушення, на його думку, вимог процесуального закону, а саме нероз`яснення йому прав та обов`язків під час розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, за приписами статей 344, 345 КПК після виконання зазначених у статтях 342 і 343 цього Кодексу дій головуючий оголошує склад суду, прізвище запасного судді, якщо він призначений, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представників та законних представників, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз`яснює учасникам судового провадження право відводу і з`ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.
Особам, які беруть участь у судовому розгляді, вручаються пам`ятки про їхні права та обов`язки, передбачені КПК. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам`яткою головуючий з`ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов`язки і в разі необхідності роз`яснює їх.
Виконання зазначених приписів є гарантією дотримання прав учасників судового провадження, в тому числі права обвинуваченого на захист, та спрямоване на ефективну реалізацію таких прав під час здійснення судового провадження.
Вирішуючи, чи є підставою для зміни або скасування ухвали суду нез`ясування Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області перед початком судового розгляду питання, чи зрозумілі учасникам судового провадження їх права й обов`язки та чи є необхідність їх роз`яснювати, слід визначити, яким чином це вплинуло на ефективність реалізації ними їх прав й перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку за нововиявленими обставинами Маловисківським районним судом Кіровоградської області засудженому двічі (22 листопада та 12 грудня 2016 року) було вручено пам`ятку про його права та обов`язки. ОСОБА_1 двічі надавав суду відповідні письмові розписки про те, що зміст таких пам`яток йому є зрозумілим.
Відповідно до журналу технічного запису судового засідання від 8 лютого 2019 року у Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області після відкриття судового засідання та перевірки явки учасників судового провадження головуючий оголосив склад суду, прізвище секретаря судового засідання, повідомив про явку прокурора, захисника, засудженого та роз`яснив учасникам судового провадження право відводу.
Оскільки відводів учасниками судового провадження заявлено не було, суд, не з`ясувавши питання щодо вручення обвинуваченому пам`ятки про права та обов`язки, оголосив про початок судового розгляду.
І хоча головуючий прямо не запитував у засудженого, чи зрозумілі йому права й обов`язки і чи є необхідність їх роз`яснювати, з урахуванням того, що ОСОБА_1 двічі підтверджував під час розгляду в суді першої інстанції обізнаність зі своїми правами, в цьому випадку за змістом ч. 1 ст. 412 КПК такі порушення не є істотними, оскільки не перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи, що захист засудженого в судовому засіданні здійснював професійний адвокат і при цьому ОСОБА_1 був ознайомлений із врученою йому пам`яткою про права та обов`язки у цій же справі, хоча й у Маловисківському районному суді Кіровоградської області, підстав вважати, що нез`ясування у Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області вищезазначених питань вплинуло на ефективність реалізації обвинуваченим права на захист, колегія суддів не вбачає. Крім того, під час розгляду кримінального провадження за нововиявленими обставинами судом першої інстанції про порушення прав засудженого сторона захисту не заявляла.