Постанова
іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 440/2156/18
провадження № 51-4761км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
| головуючого | Бущенка А.П., | |
| суддів | Григор`євої І.В., Крет Г.Р., | |
| за участю: секретаря судового засідання | Червінської М.П., | |
| захисника | Вербицького О.Р., | |
| засудженої | ОСОБА_1 , | |
| прокурора | Трояна О.Л., | |
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника Вербицького О.Р. та засудженої на вирок Буського районного суду Львівської області від 13 червня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Буський районний суд Львівської області вироком від 13 червня 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що 12 серпня 2018 року близько 19:00 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Volkswagen Vento", на 467 км автодороги Київ - Чоп порушила вимоги пункту 1.5, підпунктів "б", "д" пункту 2.3, пунктів 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", а саме, виїжджаючи на головну дорогу з другорядної, не дала дорогу мотоциклу "ВМW S1000 RR" під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі та мав перевагу в русі, внаслідок чого відбулося зіткнення вищевказаних транспортних засобів і водій мотоцикла загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
3. Львівський апеляційний суд ухвалою від 10 вересня 2019 року залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі захисник на підставах, передбачених частиною 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені вирок і ухвалу та закрити кримінальне провадження.
5. Захисник вважає, що вину ОСОБА_1 в інкримінованому їй злочині не доведено поза розумним сумнівом, а висновки судів не відповідають встановленим фактичним обставинам справи. Під час розгляду справи суд першої інстанції не усунув протиріч у показаннях свідків, неправильно оцінив показання засудженої ОСОБА_1 та допустив інші порушення кримінального процесуального закону.
6. Також захисник оскаржує допустимість та достовірність висновку судової автотехнічної експертизи №4460 від 25 вересня 2018 року, оскільки його складено на підставі неправильних вихідних даних.
7. Адвокат стверджує, що всупереч вимогам пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14, судом не встановлено ступеня участі кожного водія у настанні ДТП.
8. Апеляційний суд, на думку захисника, не перевірив належним чином та не спростував доводів захисника, наведених в апеляційній скарзі, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам закону щодо обґрунтованості та вмотивованості. Також захисник вказує на те, що апеляційний суд ухвалою від 10 вересня 2019 року безпідставно відмовив йому у прийнятті доповнень до апеляційної скарги.
9. Засуджена в касаційній скарзі просить змінити судові рішення через суворість та із застосуванням положень статей 75, 79 КК звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням.
10. ОСОБА_1 звертає увагу Суду на те, що при обранні їй судом міри покарання не було враховано ступеня її вини у вчиненому злочині, наявності в неї малолітньої дитини, розлучення з чоловіком, який не бажає брати участі у вихованні дитини, а також не взято до уваги всіх пом`якшуючих обставин, які відповідно до положень статті 66 КК необхідно було врахувати.
11. Також суди не зважили на те, що форма вини у скоєному ОСОБА_1 злочині є необережною, та не врахували причинного зв`язку наслідків, що настали, з діями водіїв обох транспортних засобів. Зокрема, на думку засудженої, суди обох інстанцій не дали жодної оцінки діям водія мотоцикла.