Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 753/19231/17
провадження № 51-3502км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Анісімова Г.М., Булейко О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Святогора О.А.,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 ,
представників потерпілих Хом`яка О.В., Кляровської Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Святогора О.А. на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100020004622, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), фактично проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289; пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 357 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Дарницький районний суд міста Києва вироком від 03 вересня 2018 року визнав винуватим і засудив ОСОБА_1 до покарання:
- за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;
- за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
На підставі ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання ОСОБА_1 у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 26 квітня 2016 року до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 11 588,43 грн матеріальної шкоди та 250 000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 81 954,42 грн матеріальної шкоди та 689 000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 300 000 грн моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 квітня 2016 року, приблизно о 21:10, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у автомобілі "Мерседес", що належить ОСОБА_4, який керував вказаним транспортним засобом, під час руху по вул. Тепловозній у м. Києві, поблизу Дарницького кладовища, з метою заволодіння майном, автомобілем потерпілого та вбивства ОСОБА_4 завдав удару ножем у шию останньому, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження. Далі ОСОБА_1, намагаючись продовжити завдання ударів, наказав ОСОБА_4 передати йому мобільний телефон, гроші та ключі від автомобіля. ОСОБА_4, вийнявши із замка запалення ключі від автомобіля й кинувши їх на підлогу, покинув салон автомобіля та почав кликати на допомогу. у цей час ОСОБА_1, пересівши на сидіння водія, заволодів мобільним телефоном потерпілого вартістю 2400 грн та, піднявши з підлоги ключі від автомобіля, спробував запустити двигун, але його протиправні дії були помічені водієм іншого автомобіля, який вийшов зі свого автомобіля та своєю появою перешкодив ОСОБА_1 довести свої злочинні дії до кінця. Утримуючи при собі мобільний телефон ОСОБА_4, ОСОБА_1 вийшов із салону автомобіля та з місця вчинення злочину зник.
Крім цього, ОСОБА_1 25 квітня 2016 року, приблизно о 21:40, будучи особою, яка раніше вчинила замах на умисне вбивство, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проходячи біля озера "Гарячка" поблизу вул. Здолбунівської в м. Києві, побачив раніше невідомого йому ОСОБА_5 й з метою заволодіння його майном вирішив вчинити розбійний напад та умисне вбивство. ОСОБА_1, наблизившись до ОСОБА_5 , дістав ніж та завдав ним шість ударів у ділянку шиї ОСОБА_5, спричинивши останньому тілесні ушкодження, від яких він помер.Після цього ОСОБА_1 стягнув тіло ОСОБА_5 зі стежки, заволодів його майном на загальну суму 17 825 грн, а також паспортом громадянина України та ідентифікаційним кодом, після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник.
Київський апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив, апеляційну скаргу захисника Святогора О.А. задовольнив частково, а апеляційні скарги засудженого та захисника Корюкіна О.В. залишив без задоволення. Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінив.
Постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі; за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 68 КК України на 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст.68 КК України на 10 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за ч. 4 ст. 187 КК України на 14 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; за пунктами 6, 13, ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
На підставі ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі визначив остаточно вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 26 квітня 2016 року по 23 травня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 і його захисник Святогор О.А. просять скасувати вирок Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає наступні доводи. Вважає, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог КПК України, застосувавши в резолютивній частині ухвали формулювання "вважати засудженим", яке не передбачено ст. 407 КПК України в якості повноважень суду за наслідками розгляду апеляційної скарги. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 21 березня 2019 року (справа № 482/85/17).
Також зазначає, що в журналі судового засідання від 09 липня 2018 року містяться неточності, зокрема після виходу суду до нарадчої кімнати зафіксовано звернення прокурора про оголошення перерви, а в матеріалах провадження відсутній аудіозапис цих обставин, тому, посилаючись на п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, вважає це істотним порушенням вимог КПК України.
Також вказує, що в журналі судового засідання від 03 вересня 2018 року після виходу суду з нарадчої кімнати не зазначено запасного присяжного ОСОБА_6 . В журналах судового засідання від 21 травня та 05 липня 2018 року присяжний Уретій С.І. зазначений як основний, а ОСОБА_7 - як запасний. Надалі ОСОБА_6 став запасним, а ОСОБА_8 - основним, що, на думку захисника, порушує незмінність складу суду.
Крім цього, захисник Святогор О.А. вважає, що журнали судових засідань від 11 січня, 30 січня, 28 березня, 21 травня, 25 травня, 30 травня 2018 року виготовлені і підписані не секретарем судового засідання ОСОБА_9 , а іншою особою.
До того ж, захисник посилається на акт від 12 лютого 2019 року, складений посадовими особами Київського апеляційного суду, про наявність у матеріалах справи сторонніх документів, що, на думку захисту, свідчить про підроблення матеріалів справи та упереджене ставлення до ОСОБА_1 .