Постанова
іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 148/871/17
провадження № 51 - 3391кмо19
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Григор`євої І.Г., Кравченка С.І., Луганського Ю.М.,
Мазура М.В., Огурецького В.П., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Вишаровської В.К.,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170203100000048
за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки
та жительки АДРЕСА_1 ),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції - Миколайчука Д.Г. на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 10 квітня 2019 року.
Рух справи, зміст судових рішень, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 червня
2018 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин та на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII (далі - Закон України "Про амністію у 2016 році") звільнено від відбування покарання за цей злочин; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 23 січня 2017 року близько 23:00, перебуваючи на території загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2 Тульчинської районної ради Вінницької області, що розташована на вул. Трембовецького, 2 у м. Тульчин Вінницької області, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, попросила у ОСОБА_2 мобільний телефон для здійснення дзвінка, на що остання погодилась і передала їй мобільний телефон марки "Nomii5030". Після чого, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір, розмовляючи по телефону, відійшла від ОСОБА_2 та пішла у невідомому напрямку, заволодівши таким чином шляхом обману майном потерпілої на суму 2219,5 грн.
У ніч з 14 на 15 квітня 2017 року ОСОБА_1, перебуваючи на території домогосподарства, розташованого на АДРЕСА_1, діючи повторно, умисно, з метою незаконного заволодіння чужим майном проникла у приміщення сараю, звідки таємно викрала шість уживаних металевих труб загальною вагою 82,92 кг, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 352,41 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. ОСОБА_1 засуджена як
за ч. 1 ст. 190 КК, так і за ч. 3 ст. 185 КК цього Кодексу, що, на думку прокурора, виключає застосування до неї Закону України "Про амністію у 2016 році" та звільнення її від відбування покарання на підставі цього закону за злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК.
Прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року (справа № 140/463/16-к, провадження № 51-4334км18), і жодного мотивування
з цього приводу не навів. Також вважає, що за умови призначення винуватій особі остаточного покарання за сукупності злочинів, Закон України "Про амністію
у 2016 році" підлягає застосуванню лише в тих випадках, коли кожен із злочинів, за який засуджується особа, підпадає під дію амністії. У цьому разі, оскільки за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК, ОСОБА_1 не може бути звільнено від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році",
її не може бути звільнено на підставі цього Закону й від відбування покарання
за злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК, адже за ці злочини покарання має бути призначене за правилами ст. 70 КК.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд)
Колегія суддів Третьої судової палати Суду ухвалою від 02 жовтня 2019 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року передала на розгляд об`єднаної палати Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові колегії суддів Другої судової палати Суду від 25 жовтня 2018 року (справа № 140/463/16-к, провадження
№ 51-4334км18), яка враховуючи порядок та правила призначення покарання за сукупністю злочинів згідно зі ст. 70 КК дійшла висновку, що на осіб, які вчинили кілька злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК, або засуджених за сукупністю злочинів, дія закону про амністію поширюється лише у разі, якщо жоден із цих злочинів не виключає можливість його застосування.
Натомість колегія суддів Третьої судової палати Суду вважає, що наявність умов для застосування амністії до особи, яка вчинила декілька злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК, за умови, що вона має право бути звільненою від відбування покарання на підставі акту амністії хоча
б за один із них, виключає можливість призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів за правилами, передбаченими ст. 70 КК.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.
Захисник заперечила проти доводів касаційної скарги, вважала її необґрунтованою та просила відмовити в її задоволенні.
Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від інших учасників не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені у касаційній скарзі доводи, об`єднана палата Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги прокурора з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду зазначаються мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави,