Постанова
іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 229/3086/16-к
провадження № 51-3608 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурорів Яцино Є.О., Сиволапа А.С.,
представника потерпілого
ОСОБА_1 - адвоката Куцоконя В.В.,
(в режимі відеоконференції)
потерпілого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника - адвоката Петрусевича В.В.,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну засудженого ОСОБА_2
на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2018 року
та ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016050260000519, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кіровка Маловисківського р-ну Кіровоградської обл., жителя
АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дружківського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2018 року
ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ) ОСОБА_2 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2016 року до 2 жовтня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для відшкодування моральної шкоди по 200 000 грн кожному і на користь державного бюджету судовий збір у сумі 1409,60 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів, зняття арешту і судових витрат
у кримінальному провадженні.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2019 року зазначений вирок залишив без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ) ОСОБА_2 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2016 року по 10 квітня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4
за обставин, установлених судом та детально викладених у вироку.
Згідно з вироком ОСОБА_2 22 квітня 2016 року в проміжок часу між 23:30 та 23:44 біля спостережного пункту на території взводного опорного пункту "Мостик" поблизу с. Шуми Костянтинівського району Донецької області, умисно з метою вбивства ОСОБА_4 завдав йому не менше восьми ударів кулаками і взутими ногами в обличчя, голову й інші частини тіла та не менше чотирьох ударів обухом
і робочою частиною штикової лопати по голові.
Далі з метою приховання вчиненого злочину ОСОБА_2 помістив ще живого ОСОБА_4 до багажного відділення автомобіля ВАЗ-2106, відвіз його до водойми між селами Розівка та Пантелеймонівка Ясинуватського району Донецької області, там витягнув його із багажного відділення та, продовжуючи свої злочинні дії, завдав не менше 10 ударів кулаками в обличчя, голову та інші частини тіла, а коли потерпілий від отриманих травм впав на землю, взяв дерев`яну палицю і протягом однієї хвилини із силою завдав ще не менше 10 ударів по голові потерпілому, поки потерпілий не перестав дихати. Від отриманих тілесних ушкоджень, а саме тупої травми голови з переломом основи черепа, яка ускладнилась крововиливом під м`які мозкові оболонки, в шлуночки і речовину головного мозку, набряком мозку,
що спричинило зупинку функції нервової системи, серцевої діяльності і дихання, потерпілий ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер на місці події. Смерть потерпілого настала
в результаті травматичного субарахноїдального крововиливу та відкритого перелому основ черепу.
Після цього з метою приховування злочину ОСОБА_2 скинув тіло потерпілого у водойму та з місця скоєння злочину зник.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення щодо нього у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України
про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що він діяв із непрямим умислом і його дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК. Стверджує, що не мав наміру вбивати потерпілого, про що свідчать наявні у справі докази, зокрема, висновок судово-медичного експерта від 5 травня 2016 року № 83, якому суд при постановленні вироку дав неправильну оцінку. Зазначає, що за цим висновком смерть ОСОБА_4 настала за 4 - 5 діб до моменту дослідження трупа, труп потерпілого було виявлено 4 травня 2016 року, а подія сталася 22 квітня 2016 року. Засуджений вказує, що апеляційний суд усупереч вимогам кримінального процесуального закону належним чином
не розглянув доводів, наведених в апеляційній скарзі його захисника.
Представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Куцоконь В.В. та прокурор, подали на касаційну скаргу засудженого заперечення, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні: засуджений ОСОБА_2 та його захисник Петрусевич В.В. підтримали подану касаційну скаргу засудженого, потерпілий ОСОБА_1 та його представник Куцоконь В.В. заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Прокурори просили касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього - без змін.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.