Постанова
іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 676/7475/18
провадження № 51-5002км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника Булаєнка О.К. та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2019 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі- КК).
Обставини справи
1. Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 10 травня 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із застосуванням статті 69 КК.
2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 21 липня 2018 року близько 16:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання в ході суперечки із дружиною ОСОБА_2 на побутовому ґрунті та раптово виниклих особистих неприязних відносин щодо розподілу грошових коштів, учинив замах на умисне вбивство останньої, завдавши їй одного удару ножем у груди. У подальшому потерпілу було госпіталізовано до лікарні, де її життя було врятовано шляхом надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги. Таким чином, засуджений не зміг довести до кінця свого злочинного наміру з причин, які не залежали від його волі.
3. Хмельницький апеляційний суд 12 вересня 2019 року ухвалив новий вирок, яким призначив засудженомуза частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК покаранняу виді позбавлення волі на строк 7 років.
Доводи касаційної скарги
4. Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити вирок місцевого суду, перекваліфікувавши дії засудженого на статтю 128 КК.
5. Захисник вважає, що винуватість ОСОБА_1 у замаху на умисне вбивство не доведено доказами, дослідженими судом під час судового розгляду, а ці докази свідчать про те, що засуджений не мав наміру вбивати свою дружину і тілесних ушкоджень завдав випадково.