Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 159/4129/16-к
провадження № 51-149км17
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Бородія В.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Костюка О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 березня 2019 року стосовно нього в кримінальному провадженні № 12016030110001015, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому за цим законом покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700, 00 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 03 листопада 2017 року вказаний вирок скасовано, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 03 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Оскаржуваною ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Полячука С.І. залишено без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 20 травня 2016 року о 15:40, перебуваючи у приміщенні коридору управління Держгеокадастру у Ковельському районі Волинської області, що у м. Ковелі Волинської області по вул. Грушевського, 14, на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_2 під час сварки з останньою, з метою відсторонити її від дверей до кабінету № 3 вказаного приміщення, взяв потерпілу за руки, стиснувши їх, та завдав удар правою ногою по лівій нозі потерпілої. Коли остання втратила рівновагу, умисно різко відпустив її, від чого вона впала на підлогу обличчям догори та таким чином отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК України безпідставно відмовив його захиснику у задоволенні клопотань про повторне дослідження доказів та сформував висновки щодо наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, безпосередньо не дослідивши ряду доказів, які, на переконання засудженого, свідчать про його невинуватість. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не виконав вимог ч. 3 ст. 439 КПК України, оскільки під час апеляційного перегляду в повній мірі не з`ясував усіх обставин цього кримінального провадження та не дослідив усіх зібраних у ньому доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Костюк О.С. у судовому засіданні касаційного суду заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого і просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись з обвинувальним вироком стосовно ОСОБА_1, він та його захисник подали апеляційну скаргу на вказаний вирок, у якій наводили відповідні мотиви на спростування висновків суду першої інстанції щодо наявності у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Зокрема зазначали, що суд першої інстанції необ`єктивно та не в повній мірі встановив усі обставини справи, допустив грубі порушення норм як матеріального, так і процесуального права та прийняв передчасне і необґрунтоване рішення про його винуватість. У зв`язку з цим та з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, просили вирок місцевого суду скасувати, а ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні виправдати.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу, належним чином перевірив доводи у ній щодо безпідставності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та погодився з викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами в частині визнання його винуватості.
Спростовуючи доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначив, що пояснення потерпілої та свідків були правильно відображені у вироку, у сукупності дали змогу відтворити всі обставини злочину, які мали місце до і на момент його вчинення, викривають протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_1, а також узгоджуються з іншими наявними в матеріалах провадження доказами, зокрема фактичними даними протоколу слідчого експеримента та висновку експерта, яким місцевий суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 125 КК України, а отже, підстави піддавати сумнівам висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відсутні.