Постанова
іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 343/1218/18
провадження № 51-3704 км 19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Вус С. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Руденко О. П.,
захисника Панченко А. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Панченко А. В. на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 2 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090130000257 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а також в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Як встановлено судом у вироку, 7 травня 2018 року близько 5:00 ОСОБА_1, перебуваючи біля входу до приміщення нічного клубу "Нью-Йорк" на вул. Обліски, 117-Г у м. Долина Івано-Франківської області, в присутності сторонніх осіб, діючи умисно, з хуліганський спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі у суспільстві загальновизнані правила поведінки, виражався нецензурною лайкою, з використанням малозначного приводу, проявляючи особливу зухвалість, наніс відвідувачу закладу ОСОБА_2 удар в обличчя, внаслідок чого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникло фізичне протистояння, що призвело до падіння останніх на землю. Продовжуючи вчинення хуліганських дій, ОСОБА_1 з метою приниження гідності ОСОБА_3, із особливою зухвалістю, діставши із кишені ножа, почав наносити ним ОСОБА_2 удари у різні ділянки тіла, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 2 травня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Панченко А. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Заперечує наявність у діях засудженого хуліганського мотиву та умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Вказує, що конфлікт між потерпілим та ОСОБА_1 відбувся не в громадському місці, при цьому поведінка ОСОБА_1 не супроводжувалась особливою зухвалістю, а тілесні ушкодження потерпілому він спричинив обороняючись від протиправного посягання з боку потерпілого. За таких обставин, кваліфікацію вчиненого діяння за ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 121 КК вважає неправильною. На думку захисника, в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Всупереч приписам ст. 290 КПК стороні захисту не було відкрито матеріалів досудового розслідування, що має наслідком недопустимість зібраних доказів. Вказує на неправильне встановлення судом у вироку часу вчинення злочинів. Посилається на порушення процедури отримання документів, на підставі дослідження яких ґрунтуються висновки експертиз, у тому числі щодо ступеню тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень. Також зазначає, що суд у вироку послався на протоколи слідчих дій, оригінали яких відсутні в матеріалах кримінального провадження та безпосередньо не досліджувались в судовому засіданні. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 КПК відповідних доводів сторони захисту не перевірив, обставин кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 404 КПК повторно не дослідив, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечив проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги захисників Бойка А. І. і Панченка А. В., апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції правильно встановити фактичні обставини кримінального провадження та дати юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 та ч. 4 ст. 296 КК кваліфіковано правильно.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були очевидцями події злочинів, дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, а також показання самого ОСОБА_1, який в судовому засіданні не заперечував факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за допомогою ножа.
Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.
Так, згідно ст. 296 КК хуліганством визнається грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
З об`єктивної сторони хуліганство полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.