Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 2-6880/11
провадження № 61-49026св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня
2011 року у складі судді Макухи А. А. та постанову Київського апеляційного суду
від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Ігнатченко Н. В., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк", банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 27 липня 2008 року
між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 2706/0708/88-472, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 350 000,00 доларів США, зі сплатою 13,5 процентів річних за користування грошовими коштами, з кінцевим строком повернення до 25 липня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 27 липня
2008 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договори поруки № 2706/0708/88-472-Р-2, № 2706/0708/88-472-Р-1, відповідно до яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 27 липня 2008 року в повному обсязі.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на
02 грудня 2011 року становила 420 922,70 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 3 363 130,28 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 347 008,00 доларів США, заборгованість за процентами - 73 914,70 доларів США, а також пеня у розмірі 626 991,09 грн, ПАТ "Сведбанк" просило стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року позов ПАТ "Сведбанк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі
420 922,70 доларів США, що еквівалентно 3 363 130,28 грн, та 626 991,09 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник
ОСОБА_1 неналежно виконував умови кредитного договору, що призвело до заборгованості у розмірі 420 922,70 доларів США, що еквівалентно 3 363 130,28 грн, та 626 991,09 грн, а тому вимоги банку про її стягнення з позичальника та поручителів, які несуть з ним солідарну відповідальність, є обгрунтованими.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2014 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ "Сведбанк" на ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року відмовлено.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2018 року здійснено заміну позивача у справі з ПАТ "Сведбанк" на ТОВ "ФК "Вектор Плюс".
Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та застосував норми матеріального права. Встановивши, що позичальник ОСОБА_1 неналежно виконував умови кредитного договору, суд обгрунтовано стягнув з позичальника та поручителів, які є солідарними боржниками заборгованість за кредитним договором. Доказів неправильності наданого банком розрахунку заборгованості відповідач не надав. Апеляційний суд відхилив посилання заявників на те, що рішенням Господарського суду
м. Києва від 02 червня 2011 року у справі №25/411 звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором від 27 липня 2008 року, вказавши, що за відсутності доказів на підтвердження факту реалізації іпотечного майна на задоволення вимог кредитора за кредитним договором від 27 липня 2008 року станом на час ухвалення оскаржуваного рішення, сама по собі наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо воно не виконане, не позбавляє кредитора права звернутися з позовом про стягнення заборгованості. Суд вважав непереконливими посилання відповідачів на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо неналежного повідомлення заявника про розгляд справи, та ухвалення судового рішення за відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження заявлених ПАТ "Сведбанк", вказавши на те, що апелянт, діючи на власний розсуд не надав суду апеляційної інстанції доказів, які спростовували факт отримання позичальником кредитних коштів, та правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, у якій він просив скасувати заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року і постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року,та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не звернув увагу, що суд першої інстанції ухвалив рішення без з`ясування обставин справи, оскільки у матеріалах справі були відсутні документи та інші докази, що підтверджують позовні вимоги ПАТ "Сведбанк", зокрема відсутні додатки до позовної заяви, перелік яких складається із 35 документів. Крім того, апеляційний суд, залишив поза увагою та не перевірив доводи заявника про те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 02 червня 2011 року у справі №25/411 задоволено позов ПАТ "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-оздоровчий комплекс "Совки" (далі - ТОВ "ТОК "Совки") про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 липня 2008 року шляхом його продажу на публічних торгах у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором
від 27 липня 2008 року. Факт реалізації предмету іпотеки підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та копією протоколу електронних торгів Державного підприємства "СЕТАМ". Вказував на те, що зазначені обставини мають істотне значення, оскільки від них залежить вирішення спору по суті.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позичальником ОСОБА_1 рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому зазначені судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Вектор Плюс", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, не переглядаються в касаційному порядку.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 27 липня 2008 року між
ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 2706/0708/88-472, відповідно до якого позичальник отримав кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 350 000,00 доларів США, зі сплатою 13,5 процентів річних за весь строк фактичного користування грошовими коштами, з кінцевим строком повернення до 25 липня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 27 липня
2008 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договори поруки №2706/0708/88-472-Р-2 та №2706/0708/88-472-Р-1, за умовами яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 27 липня 2008 року в повному обсязі.
Пунктом 4 договорів поруки, які за своїм змістом є аналогічними, передбачено, у разі невиконання позичальником умов основного зобов`язання в строк, поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів, наданих в межах основного зобов`язання та процентів за користування кредитом за першою вимогою банку протягом 10 календарних днів з моменту отримання поручителем надісланої банком письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених основним зобов`язанням, надісланою банком за адресою, зазначеною у реквізитах поручителя в цьому договорі.
Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 350 000,00 доларів США підтверджується копією заяви на видачу готівки від 25 липня 2008 року.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 02 грудня 2011 року банком нараховано ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 27 липня 2008 року № 2706/0708/88-472 у розмірі 420 922,70 доларів США, що еквівалентно 3 363 130,28 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 347 008,00 доларів США, заборгованість за процентами - 73 914,70 доларів США, а також пеня у розмірі 626 991,09 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 червня 2011 року у справі №25/411 звернуто стягнення на предмет іпотеки (нежилі приміщення з №1 по №20 (групи приміщень №10) (в літ. А.), що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 ) шляхом його продажу на публічних торгах в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором від 27 липня 2008 року.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).