Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 405/3904/17
провадження № 61-3633св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17січня 2019 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Кіселика С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 22 вересня 2001 року по
18 березня 2017 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Під час перебування у шлюбі ними за рахунок кредитних коштів (зобов`язання за кредитним договором ним виконані 15 жовтня 2016 року), було придбано автомобіль марки ВАЗ, модель 211340, рік випуску 2013, колір бежевий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1, ТИП ТЗ ХАТЧБЕК-В легковий, реєстраційний номер
НОМЕР_2 , право власності на зазначений автомобіль з 04 березня 2014 року по 15 жовтня 2016 року було зареєстроване за ним, а з 15 жовтня 2016 року перереєстроване на ім`я відповідача, яка весь час користувалася зазначеним автомобілем.
Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнень, просив визнати спірний автомобіль, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ним право власності на Ѕ частину автомобіля, вартістю 120 000,00 грн, поділити зазначене майно, залишивши його відповідачеві, оскільки вона його утримує, володіє та користується ним, та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини вартості майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у розмірі 60 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано автомобіль марки ВАЗ, модель 211340, рік випуску 2013, колір бежевий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1, ТИП ТЗ ХАТЧБЕК-В легковий, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 120 000,00 грн, майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину вартості автомобіля марки ВАЗ, модель 211340, рік випуску 2013, колір бежевий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1, ТИП ТЗ ХАТЧБЕК-В легковий, реєстраційний номер НОМЕР_2, у розмірі 60 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб, оскільки спірний транспортний засіб було придбано у період шлюбу за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Спірний автомобіль зареєстрований за відповідачем та перебуває в її особистому користуванні, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для присудження позивачу грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності у визначеному позивачем розмірі, оскільки при розгляді справи відповідачем оцінка спірного майна не проводилась, а отже не спростована його вартість. Щодо тверджень відповідача про внесення нею коштів за спірний автомобіль у розмірі 14 650,00 грн, суд вказав, що ці кошти були внесені відповідачем в період їх шлюбу, а тому також є спільною сумісною власністю подружжя. Доводи відповідача про погашення кредиту у розмірі 60 000,00 грн за рахунок наданих її батьком коштів, які він отримав за укладеним з Фермерським господарством "Покровське" договором безвідсоткової позики від 15 квітня 2015 року, суд вважав непереконливими оскільки з наданих відповідачем доказів не вбачається, що ці кошти були використані саме на погашення кредиту та є її власними коштами. Суд також вказав, що відповідно до вимог частини першої статті 64 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, а тому укладений між сторонами в
період зареєстрованого шлюбу договір купівлі-продажу спірного автомобіля
від 15 грудня 2016 року вважається таким, що укладений в інтересах сім`ї.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що застосувавши презумпцію спільності майна подружжя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний автомобіль ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому він належав їм на праві спільної сумісної власності і їхні частки є рівними. Згідно з статтею 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки. Урахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 15 жовтня 2016 року ОСОБА_1 продав свою частку у праві власності на зазначене майно, а
ОСОБА_2 її придбала. Отже зазначений транспортний засіб перестав бути спільною сумісною власністю подружжя та став належати ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та стягнення на користь позивача Ѕ частини його вартості.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда
від 16 жовтня 2018 року залишити в силі,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що він відчужив на користь відповідача належну йому частку у праві спільної сумісної власності подружжя на спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2016 року, оскільки апеляційний суд не звернув увагу, що предметом зазначеного договору купівлі-продажу був автомобіль в цілому, а не належна йому частка у праві спільної сумісної власності. Зазначав, що укладення між подружжям договору купівлі-продажу належного їм майна не є підставою виникнення у одного з них права особистої власності на таке майно. Урахувавши, що спірний автомобіль було придбано під час перебування сторін у шлюбі за спільні кошти, він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а також те, що на даний час автомобіль знаходиться у фактичному володінні та користуванні відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на його користь компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль. Натомість апеляційний суд грунтуючись на власних припущеннях, скасував законне та обґрунтоване судове рішення.
У травні 2019 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначав, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є законним та обгрунтованим. Сам факт придбання автомобіля в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення його до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Частина кредиту, отриманого на придбання автомобіля, у розмірі 55 103,62 грн була погашена особисто відповідачем за рахунок коштів, які їй надав батько - ОСОБА_4, що були отримані ним у позику на підставі договору від 15 квітня 2015 року, а не за рахунок спільних коштів подружжя. Позивач не надав доказів на підтвердження вартості спірного майна, а тому визначена ним вартість автомобіля у розмірі 120 000,00 грн є необґрунтованою. Крім того, відсутні підстави для стягнення з відповідача компенсації за частку у праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки автомобіль є неподільною річчю, а тому суд першої інстанції ухвалив рішення у порушення порядку присудження одному з подружжя грошової компенсації, визначеного статтею 71 СК України. Позивач продав свою частку спірного автомобіля ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2016 року, а тому автомобіль став особистою приватною власністю відповідача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2001 року, який було розірвано 18 березня 2017 року, що підтверджується актовим записом № 26 Подільського районного у місті Кропивницькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області.
Під час перебування у шлюбі сторонами було придбано автомобіль, ВАЗ 211340, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер
НОМЕР_2 .
Зазначений транспортний засіб був придбаний за кредитні кошти та був зареєстрований на позивача в період з 04 березня 2014 року по 15 жовтня
2016 року, що підтверджується довідкою регіонального сервісного центру МВС у Кіровоградській області територіальний сервісний центр 3541 від 07 червня
2017 року № 66КЗ-зр. Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, сплативши кредит у період шлюбу.