Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 369/11611/16-ц
провадження № 61-34969св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Шпитьківська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Сліпченка О. І., від 29 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Шпитьківська сільська рада), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради щодо відведення земельної ділянки у власність.
В обґрунтування позову вказав, що після смерті батька - ОСОБА_4 у травні 2013 року, він прийняв спадщину, до складу якої увійшли земельна ділянка площею 0,2820 га, яка належала його батьку на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 380335 від 02 жовтня 2003 року, та житловий будинок, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Для під`їзду до його земельної ділянки з боку АДРЕСА_2 вздовж межі із ділянкою ОСОБА_2 існує проїзд загального користування розміром 0,0120 га, внесений до Генерального плану с. Шпитьки як проїзд загального користування і є єдиним під`їздом до його ділянки, однак у користуванні цим проїздом йому перешкоджає її дочка ОСОБА_3 .
Рішенням Шпитьківської сільської ради від 25 жовтня 2011 року передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_3 розміром 0,0817 га, до складу якої увійшов вказаний проїзд розміром 0,0120 га, та видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку.
За його зверненнями комісія у складі землевпорядника та двох депутатів сільської ради 01 грудня 2015 року провела обстеження проїзду та суміжних земельних ділянок і склала акт, де зробила висновок про включення проїзду до площі приватизованої ОСОБА_2 земельної ділянки. Аналогічні обставини підтверджуються актом комісії від 29 квітня 2014 року, складеним за зверненням іншого землекористувача - ОСОБА_5 .
За таких обставин, частина приватизованої ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,0120 га, яка є проїздом загального користування, не перебувала у її користуванні і не підлягала приватизації, а тому рішення Шпитьківської сільської ради від 25 жовтня 2011 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_3 є незаконним і таким, що суперечить положенням статей 81, 118 ЗК України.
Посилаючись на те, що передача проїзду загального користування ОСОБА_2 створює йому перешкоди у користуванні власною земельною ділянкою, інший проїзд до його ділянки відсутній, просив визнати незаконним та скасувати рішення Шпитьківської сільської ради від 25 жовтня 2011 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0817 га у АДРЕСА_3 та виготовлення державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Волчка А. Я. від 21 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Шпитьківської сільської ради VI сесії 6-го скликання від 25 жовтня 2011 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 0817 га в АДРЕСА_3 та виготовлення державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частина земельної ділянки, приватизованої ОСОБА_2 розміром 0,0120 га, є проїздом загального користування, що підтверджено зокрема Генеральним планом с. Шпитьки, не перебувала у її користуванні і відповідно не підлягала приватизації, а тому Шпитьківська сільська рада повинна була відмовити у передачі у власність ОСОБА_2 цієї ділянки.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2018 рокузадоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд не звернув уваги, що Генеральний план с. Шпитьки розроблений і затверджений лише у 2013 році, а земельна ділянка приватизована ОСОБА_2 у 2011 році, тобто ще до його затвердження. За таких обставин віднесення в Генеральному плані до проїзду частини належної ОСОБА_2 земельної ділянки, яка відображена в земельному кадастрі як її власність, могло відбуватися лише за умови попереднього вилучення у неї цієї ділянки. План забудови садиби ОСОБА_5 за 1988 рік не є належним доказом існування вказаного проїзду.ОСОБА_5 вже звертався до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради і державного акта з підстав порушення його прав на користування проїздом, у задоволенні якого рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2015 року відмовлено (справа №369/6939/14-ц). Позивач не надав належних і допустимих доказів неможливості користування належною йому ділянкою з боку вул. Центральної.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна частина належної ОСОБА_2 земельної ділянки є проїздом загального користування відповідно до Генерального плану с. Шпитьки і єдиним можливим підʼїздом до земельної ділянки позивача. У порушення вимог статей 81, 118 ЗК України спірна земельна ділянка передана ОСОБА_2 у власність оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, що підтверджується зокрема вказаними актами сільської ради від 29 квітня 2014 року та 01 грудня 2015 року. Позивач ОСОБА_1 не був стороною у справі, в якій надано оцінку правомірності оскаржуваного у цій справі рішення органу місцевого самоврядування, тому при вирішенні спору суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги преюдиційні обставини законності вказаного рішення сільської ради.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішеннями Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 09 жовтня 2009 року та від 25 жовтня 2011 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації, затверджено технічну документацію із землеустрою та доручено землевпорядній організації винести проект в натуру та виготовити державні акти на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_3 .
17 жовтня 2012 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 505358, розміром 0,0817 га, кадастровий номер 3222488201:01:015:0163, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована по АДРЕСА_3 .
05 вересня 2014 року між ОСОБА_2 і її дочкою ОСОБА_3 укладено два договори дарування, за умовами яких ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар житловий будинок і земельну ділянку за вказаною адресою.
Після смерті батька - ОСОБА_4 у травні 2013 року, ОСОБА_1 прийняв спадщину, до складу якої увійшли земельна ділянка площею 0,2820 га (0,2500 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку та 0,0320 га - для ведення особистого селянського господарства), яка належала батьку на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 380335 від 02 жовтня 2003 року, та житловий будинок, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради і державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки (справа №369/6939/14-ц).
Цим рішенням було встановлено, що при винесенні земельної ділянки ОСОБА_5 на місцевість було враховано прохання жителя с. Шпитьки ОСОБА_4 - залишити проїзд з вулиці Нової до тильної сторони його земельної ділянки для обробітку городу сільськогосподарськими машинами та завезення органічних добрив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.