ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 161/8507/18
провадження № 61-3670 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, Служба в справах дітей Луцької міської ради,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2018 року в складі судді Філюк Т. М. та на постанову Волинського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в складі судді Грушицького А. І., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
01 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, Служби в справах дітей Луцької міської ради та з уточненням позовних вимог просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно обох його дітей, а саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також збільшити розмір аліментів на дітей у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначала, що в період з 07 жовтня 2006 року по 29 січня 2014 року вона з ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі, в якому в них народилось двоє дочок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації Волинської області від 25 лютого 2014 року № 62 на підставі заяви ОСОБА_2 встановлено порядок його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, а саме шляхом зустрічей з ними з 13-00 год. п`ятниці по 18-00 год. неділі, однак понад 2 роки відповідач не бере жодної участі у вихованні дітей.
Судовим наказом Маневицького районного суду Волинської області від 23 січня 2014 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на дітей у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.
Відповідач аліменти не сплачує, в зв`язку з чим станом на 19 березня 2018 року в нього утворилась заборгованість у розмірі 24 727,87 грн.
Позивач стверджує, що відповідач не надає своєї згоди на виїзд дітей за кордон на відпочинок, оскільки сам постійно перебуває на заробітках у Республіці Польща.
Указує, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавиться їх життям.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 30 % на 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення повноліття.
У задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Задовольняючи позовну вимогу про збільшення розміру аліментів, місцевий суд виходив із того, що з часу видачі судового наказу про стягнення аліментів розмір прожиткового мінімуму збільшився, а тому розмір раніше присуджених аліментів не в повній мірі задовольняє мінімальні потреби дітей, оскільки зросли затрати на їх утримання.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела в установленому порядку наявність обставин, які можуть бути підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення відповідача батьківських прав, а факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не є такою підставою.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Волинського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2018 року та на постанову Волинського апеляційного суду від 29 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про позбавлення батьківських прав.
Указує, що суди не врахували відсутність у батька бажання брати участь у вихованні дочок та спілкуватися з ними, а також наявність заборгованості зі сплати аліментів.
Судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про збільшення розміру аліментів у касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом у цій частині не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині- без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 07 жовтня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому в них народилися двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 29 січня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, малолітніх дітей залишено проживати разом з матір`ю.
Батько дітей проживає окремо від них у іншому населеному пункті.
Розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації Волинської області від 25 лютого 2014 року № 62 встановлено відповідачу порядок побачень з малолітніми дітьми щотижня з 13:00 год. п`ятниці по 18:00 год. неділі.
Судовим наказом Маневицького районного суду Волинської області від 23 січня 2014 року № 164/56/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочок у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця.
Станом на 19 березня 2018 року за відповідачем рахувалася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 24 727,87 грн.
У рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів державний виконавець встановив щодо відповідача тимчасові обмеження у праві користування зброєю, полювання, керування транспортними засобами та у праві виїзду за межі України.
У травні 2018 року відповідач повністю погасив заборгованість зі сплати аліментів, у зв`язку з чим указані тимчасові обмеження скасовані.
ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є відповідно ученицями 1 та 4 класу КЗ "Луцька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 11 - колегіуму Луцької міської ради".
Згідно з листом указаного навчального закладу активну участь у їх житті приймає мати. Батько раніше рідко відвідував школу, однак не знайомився з вчителями та не цікавився життям дітей.