Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 539/3532/18
провадження № 61-10880св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 січня 2019 року у складі судді Іващенка Ю. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив зменшити розмір та змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на їх сина ОСОБА_3, 2008 року народження, рішенням Лубенського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2014 року, а саме з ј частки усіх його доходів щомісячно на 1 100 грн в місяць, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення сином повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з липня 2007 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого у ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2014 року його зобов`язано сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на сина у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку, який з урахуванням середньомісячного доходу по Болехівській міській раді складає 1 853, 35 грн. Вказаний розмір аліментів на даний час є для нього занадто обтяжливим, оскільки в останні роки він офіційно не працює та має нерегулярний дохід. Окрім цього, вказує, що він проживає разом з батьками похилого віку, яким щоденно допомагає, в тому числі й матеріально.
У зв`язку з наведеним, посилаючись на зміну матеріального стану, просив стягувати з нього аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1 100 грн в місяць.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів матеріальний стан позивача не змінився, доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі ним не надано, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не повно з`ясували обставини справи, не врахували те, що він офіційно не працює та не має стабільного доходу, доглядає за непрацездатними батьками, що свідчить про зміну його матеріального стану, та залишили поза увагою його вимогу про зміну способу присудження аліментів - з частки на тверду грошову суму у запропонованому ним розмірі, а тому судові рішення є незаконними і підлягають скасуванню.
Окрім цього, вказує, що суд апеляційної інстанції позбавив його можливості на участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, що, на його думку, вплинуло на прийняття ним судового рішення у цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 липня 2019 року справа № 539/3532/18 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що рішенням Лубенського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2014 року з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 березня 2014 року і до досягнення сином повноліття.