Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 161/10691/18
провадження № 61-7282св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2018 рокув складі судді Філюк Т. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 04 березня 2019 року в складі колегії суддів: Русинчука М. М., Грушицького А. І., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (далі - ТОВ "Скорзонера") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 неналежно виконав взяті на себе зобов`язання за договором щодо здійснення розрахунку за частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Персона - Буковель" (далі - ТОВ "Гранд Персона - Буковель") та допустив прострочення грошового зобов`язання, а ОСОБА_2 зобов`язався перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язання, здійснити оплату за договором на підставі договору поруки від 14 березня 2013 року № 130314С/Б.
Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 кошти в розмірі 3 115 009,59 грн, що еквівалентно 118 317,74 дол. США, 280 862,92 грн - три проценти річних, стягнути з ОСОБА_2 55 131,40 грн - пені, судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2018 року, яка залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 березня 2019 року, провадження у справі закрито. Повернуто ТОВ "Скорзонера" сплачений судовий збір в розмірі 51 765,06 грн згідно з платіжним дорученням від 02 липня 2018 року № 12330.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявлені у справі позовні вимоги випливають з правочину щодо частки у статутному капіталі юридичної особи (ТОВ "Гранд Персона - Буковель"), а тому дійшов висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У квітні 2019 року ТОВ "Скорзонера" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 березня 2019 року, просило скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 04 березня 2019 року та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2018 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 коштів в розмірі 3 115 009,59 грн, що еквівалентно 118 317,74 дол. США, 280 862,92 грн - трьох процентів річних і 55 131,40 грн - пені, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
11 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, суди порушили норми процесуального права.
Суди не з`ясували всі обставини, що мають значення для справи.
Помилковими є висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у цій справі, оскільки вимоги ТОВ "Скорзонера" до ОСОБА_2 є спором щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання, а тому згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України справа в цій частині вимог підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що спір виник з приводу невиконання основного зобов`язання в межах корпоративних відносин (корпоративний спір), який належить до юрисдикції господарського суду, то і в частині забезпечення виконання основного зобов`язання (договору поруки), яке є похідним від основного, його вирішення відноситься до цього ж суду незалежно від складу учасників забезпечувального правовідношення, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, чим порушив норми законодавства.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині закриття провадження щодо позовних вимог ТОВ "Скорзонера" до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволенняз таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що предметом позову в цій справі є вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Скорзонера" коштів у розмірі 3 115 009,59 грн, що еквівалентно 118 317,74 дол. США, які є боргом за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Гранд Персона - Буковель" від 21 червня 2012 року, 280 862,92 грн - трьох процентів річних, 55 131,40 грн - пені.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1, який є учасником ТОВ "Гранд Персона - Буковель", належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором щодо здійснення розрахунку за частку в статутному капіталі цього товариства та допустив прострочення грошового зобов`язання, а ОСОБА_2 зобов`язався перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 обов`язку здійснити оплату за договором на підставі договору поруки від 14 березня 2013 року № 130314С/Б.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.