ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 818/711/16
адміністративне провадження № К/9901/8870/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р. (судді - Гелета С.М., Опімах Л.М., Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016р. (судді - Бенедик А.П., Старостін В.В., Калиновський В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення йому без реалізації документів для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов`язків військової служби;
зобов`язати Міністерство оборони України розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти відповідне рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №499. Вважає, що відповідач діяв протиправно, безпідставно повертаючи його документи без розгляду та прийняття відповідного рішення.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2016р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016р., позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у прийнятті рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов`язків військової служби.
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача від 01.12.2015р. про виплату одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено у 2011 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на виконання якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975. Щодо редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на момент встановлення позивачу інвалідності, та на виконання якої діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499, то позивач також не має права на отримання грошової допомоги, оскільки інвалідність настала пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, всупереч зазначеного Порядку.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 28.06.1982р. по 27.06.1984р. проходив строкову військову службу у військовій частині 65753, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку серії НОМЕР_1 . (а.с. 12 - 14)
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26.01.2011р. №124 захворювання позивача так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 11)
Відповідно до довідки з Акту огляду МСЕК серії 10 ААА №212449 від 28.03.2011р. позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.04.2013р. з визначенням дати чергового переогляду 28.03.2013р. (а.с. 9)
Згідно довідки з Акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №927113 від 02.04.2015р. позивачу повторно встановлено ІІІ групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.05.2018р. (а.с. 10)
01.12.2015р. позивач звернувся до Сумського міського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням та інвалідністю ІІІ групи, які пов`язані з виконанням військового обов`язку при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 8)
Листом Сумського міського військового комісаріату від 11.03.2016р. №2/872 позивача повідомлено про те, що у Департаменті фінансів Міністерства оборони України розглянуто його документи щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499 та від 25.12.2013р. №975 та повернуто до військового комісаріату без реалізації. (а.с. 19)
При цьому позивача повідомлено про те, що оскільки інвалідність йому встановлено у 2011 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975, то підстав для отримання такої допомоги відповідно до наведених норм немає. Водночас позивач не має права і на отримання грошової допомоги відповідно до Порядку №499, оскільки інвалідність йому встановлено понад зазначений в пп. 4 п. 2 цього Порядку термін, що не дає законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499, які були чинними на час встановлення позивачу інвалідності.
При цьому суди виходили з того, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовців виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.