ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 825/732/16
адміністративне провадження № К/9901/7062/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2016р. (суддя - Клопот С.Л.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. (судді - Чаку Є.В., Мєзєнцев Є.І., Літвінова Н.М.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби;
зобов`язати відповідача здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499;
зобов`язати Департамент фінансів Міністерства оборони України прийняти документи про призначення одноразової грошової допомоги для оформлення наказу про виплату такої допомоги в установлені строки.
Просив поновити строк звернення до суду.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у період з 1986 року по 1988 рік він проходив військову службу в складі діючої армії та приймав участь в бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан, де отримав мінно-вибухові численні осколкові поранення голови, обличчя, ЗЧМТ, контузію, травму хребта. У 2015 році йому встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов`язана з отриманням контузії під час проходження строкової військової служби. Тобто з дня встановлення інвалідності 21.05.2015р. у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №499. Проте у виплаті зазначеної допомоги йому відмовлено. Вважає такі дії відповідача протиправними, безпідставними та такими, що порушують його законне право на отримання допомоги.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2016р. позов задоволено частково.
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності.
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування. Оскільки позивач до будь-якої визначеної категорії не відноситься, а тому на нього не розповсюджується положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Крім того, посилається на те, що на позивача не розповсюджується дія Порядку №975, оскільки інвалідність останній отримав до набрання чинності цим Порядком.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у період з 18.04.1986р. по 21.10.1986р. у військовій частині 52788, а з 21.10.1986р. по 17.06.1988р. у військовій частині пп48059, військове звання "рядовий".
Крім того, судами встановлено, що під час проходження військової служби позивач приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. Де отримав минно-вибухові осколкові поранення голови, обличчя, ЗЧМТ, контузію, травму хребта. У 1988 році був звільнений з військової служби.
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10.03.2011р. №385 отримання позивачем (рядовим у відставці) мінно-вибухових численних осколкових поранень голови, обличчя, ЗЧМТ, контузію, травму хребта та їх наслідки так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування у країнах, в яких ведуться бойові дії. (а.с. 9)
Судами встановлено, що 20.05.2011р. позивач отримав ІІІ групу інвалідності, яка пов`язана з пораненнями, спричиненими йому у період участі в бойових діях в Афганістані в 1986 році.
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВА №029511 позивачу з 21.05.2015р. повторно встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов`язана з пораненням, контузією, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено до 01.06.2017р. (а.с. 10)
Відповідно до довідки Козелецького районного військового комісаріату Чернігівської області від 31.03.2016р. №1388 позивач брав участь в бойових діях при виконанні інтернаціонального обов`язку в Демократичної Республіки Афганістан з 21.10.1986р. по 17.06.1988р., перебував на обліку військовозобов`язаних запасу в Козелецькому РВК та був виключений з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі. (а.с. 14)
Судами встановлено, що позивач у грудні 2015 року звернувся до Чернігівського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, та надано пакет відповідних документів.
Чернігівським обласним військовим комісаріатом заява позивача з доданими до неї документами була надіслана на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Листом від 11.12.2015р. №6251 Департаментом фінансів Міністерства оборони України повернуто документи на виплату одноразової грошової допомоги до Чернігівського обласного військового комісаріату без реалізації. (а.с. 7)
Підставою для повернення документів стало те, що оскільки інвалідність заявнику встановлено у 2011 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, то позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до нової норми Закону та Порядку №975.