ПОСТАНОВА
Іменем України
02 березня 2020 року
Київ
справа №175/4084/16-а(2-а/175/86/16)
касаційне провадження №К/9901/20343/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 (головуючий суддя: Ребров С.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (головуючий суддя: Баранник Н.П., Добродняк І.Ю., Щербак А.А.) у справі №175/4084/16-а за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Дніпровського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просила:
визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в застосуванні при здійсненні розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до вимог частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), а саме: за 2013-2015 роки в розмірі 3263,44 грн; в підвищені розміру пенсії за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини третьої статті 29 цього Закону та у виплаті їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV;
зобов`язати відповідача здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням при здійсненні розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2013-2015 роки в розмірі 3263,44 грн відповідно до вимог частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, підвищити розмір пенсії за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини третьої статті 29 цього Закону та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV з 31.05.2016.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що реалізувала своє право на пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV вперше, а тому пенсія їй має бути розрахована з урахуванням вимог частини другої статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2013-2015 роки). Також позивачка зазначила, що в силу положень частини третьої статі 29 Закону №1058-IV жінкам, які народились у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку. З огляду на те, що позивачка вийшла на пенсію у пізньому віці (57, 6 років), то відповідно набула право на підвищення розміру пенсії за віком на 12,5 відсотків. Окрім того, позивачка вказала на те, що набула право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка 31.05.2016 вперше звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, а тому при розрахунку пенсії відповідач повинен був розрахувати пенсію з урахуванням заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії згідно вимог частини 2 статті 40 цього Закону. Крім того, суди встановили, що оскільки позивачка на момент виходу на пенсію за віком не отримувала будь-яку пенсію, досягла пенсійного віку та працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років та має стаж роботи на відповідних посадах більше 30 років, то має право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про протиправність відмови пенсійного органу у підвищенні позивачці розміру пенсії за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону №1058-IV, з огляду на пізній вихід на пенсію.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що в даному випадку за заявою позивачки мало місце переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком), у зв`язку з чим пенсійним органом було правомірно застосовано норми частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, а тому відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Також скаржник зазначив, що оскільки має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії, то відповідно відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії на підставі частини третьої статті 29 Закону №1058-IV. Щодо виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV, то скаржник вказав на те, що таке право виникає, зокрема, за умови, неотримання особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії. У спірному випадку позивачка була одержувачем пенсії за вислугу років, виплата якої була припинена 20.11.2009 у зв`язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 14.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанцій надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких остання з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанція просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачці з 19.11.2009 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII). З 20.11.2009 виплата пенсії припинена у зв`язку із працевлаштуванням позивачки за спеціальністю.
31.05.2016 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком з підстав, визначених Законом №1058-IV.
Рішенням відповідача, з 31.05.2016 позивачку було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Пенсію обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2008 рік - 1 573,99 грн.
28.09.2016 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою щодо наявності порушень законодавства при здійсненні їй розрахунку пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-IV, а саме: 1) не застосовано при здійсненні розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки; 2) не встановлено підвищення розміру її пенсії за віком на 12,5 відсотки відповідно до вимог частини третьої статті 29 №1058-IV; 3) не виплачено грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу Прикінцевих положення Закону №1058-IV.
Листом від 06.10.2016 №3890/02/22 ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за віком та відповідно у виплаті грошової допомоги. Відмова в застосуванні при здійсненні розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до вимог частини другої статті 40 Закону України №1058-IV, тобто за 2013-2015 роки, та у встановленні підвищення розміру пенсії позивачки за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини третьої статті 29 цього Закону вмотивована тим, що має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення вперше, як того вимагає законодавець. Невиплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV відповідач мотивує фактом призначення позивачці на 1 день пенсії по вислузі років на підставі Закону №1788-XII.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.