П О С Т А Н О В А
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 813/3602/16
Провадження № 11-803апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до Трускавецької міської ради (далі - Міськрада), треті особи: фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення
за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської областіна постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року (суддя Сакалош В. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (судді Кузьмич С. М., Гулид Р. М., Улицький В. З.),
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2016 року заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення Міськради від 19 липня 2016 року № 248 "Про розгляд заяви щодо надання в оренду та встановлення орендної плати приміщень Комунального підприємства "Трускавецька міська лікарня"" (далі - Рішення).
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 19 липня 2016 року Міськрада прийняла Рішення, яким дозволено взяти Комунальному підприємству "Трускавецька міська лікарня" (далі - КП "Трускавецька міська лікарня") на облік нежитлові реконструйовані приміщення будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів загальною площею 146,8 кв. м на вул. Данилишиних, 62 у м. Трускавці відповідно до даних декларації про готовність об`єкта; КП "Трускавецька міська лікарня" зобов`язано внести зміни до технічного паспорта будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів; доручено управлінню комунальної власності внести зміни в правовстановлюючі документи будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів.
Окрім цього, пунктом 4 Рішення дозволено КП "Трускавецька міська лікарня" передати в оренду нежитлові приміщення ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 площею 24,7 кв. м терміном на 10 років та встановлено пільгову орендну плату 2 % від експертної оцінки вартості орендованого майна в місяць без ПДВ.
Позивач зазначає, що при винесенні пункту 4 Рішення були проігноровані норми статей 9, 19 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 2269-XII), пункту 8 статті 16 Положення про оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Трускавця, підпунктів 2.1, 5.2 Положення про проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади міста Трускавця, а відтак просить визнати незаконним та скасувати вищевказаний пункт рішення.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 6 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заступник прокурора Львівської області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.
На обґрунтування касаційної скарги заступник прокурора Львівської області, зокрема, зазначив, що у цій справі спір виник щодо правомірності пункту Рішення органу місцевого самоврядування щодо подальшого розпорядження належним майном. До того ж на час розгляду вищевказаної справи судом апеляційної інстанції оспорювану частину Рішення було фактично виконано шляхом укладення з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 6 лютого 2017 року договору оренди нерухомого майна. У звʼязку із цим вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
У відзивах на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та Міськрада вказують, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і такими, що прийняті в результаті всебічного, повного та об`єктивного розгляду судами всіх обставин справи в їх сукупності та винесені з дотриманням матеріального та процесуального законодавства. Вважають, що вирішення спору у цій справі слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31 липня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки позивач оскаржує судові рішення з мотивів порушення судами правил предметної юрисдикції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та відзивах не неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Львівської області підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2013 року між КП "Трускавецька міська лікарня", ПП "Оском" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір генерального підряду на виконання робіт з облаштування частини першої поверху хірургічного корпусу КП "Трускавецька міська лікарня", що на вул. Данилишиних, 62 у м. Трускавці, для комерційного призначення.
27 травня 2013 року між КП "Трускавецька міська лікарня", ПП "Оском" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір генерального підряду на виконання робіт з облаштування частини першої поверху хірургічного корпусу КП "Трускавецька міська лікарня" для комерційного призначення.
19 травня 2014 року укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору, згідно з якою замінено платника на ОСОБА_2 .
Окрім цього, у вищевказаних договорах підряду (пункт 1.2) було передбачено, що КП "Трускавецька міська лікарня" за погодженням з управлінням комунальної власності Трускавецької міської ради зобов`язується укласти з платниками в майбутньому договори оренди реконструйованих та облаштованих об`єктів на умовах, визначених додатковим договором, з урахуванням витрат, понесених на облаштування об`єкта в рахунок орендної плати. Так, майно, яке підлягає передачі в оренду, було реконструйоване за власні кошти особами, які мали намір узяти таке в оренду на договірних засадах, та безоплатно передане у власність КП "Трускавецька міська лікарня".
Підставами для укладання договору підряду були незадовільні температурні умови, які приводили до численних скарг персоналу КП "Трускавецька міська лікарня" та хворих, і необхідність залучення позабюджетних коштів для розвитку лікарні та передачі на баланс лікарні безоплатно реконструйованих приміщень.
Після фактичного проведення робіт з облаштування частини першого поверху хірургічного корпусу в червні 2016 року КП "Трускавецька міська лікарня" та ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 звернулись до Міськради в порядку, передбаченому частиною першою статті 9 Закону № 2269-XII, з відповідними зверненнями щодо надання дозволу на облік нежитлового реконструйованого приміщення будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів Трускавецької міської лікарні та погодження передачі його в оренду.
Трускавецька міська рада в порядку, передбаченому частиною третьою статті 9 Закону № 2269-ХІІ та керуючись статтями 25, 60 Закону України від 21 травня 1997 року
№ 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) внесла звернення на розгляд сесії Міськради, яка прийняла оскаржуване Рішення, яким:
1) дозволила КП "Трускавецька міська лікарня" взяти на облік нежитлові реконструйовані приміщення будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів загальною площею 146,8 кв. м на АДРЕСА_1 згідно з даними декларації про готовність об`єкта;
2) доручила КП "Трускавецька міська лікарня" внести зміни до технічного паспорта будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів;
3) доручила управлінню комунальної власності внести зміни в правовстановлюючі документи будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів;
4) дозволила КП "Трускавецька міська лікарня" передати в оренду нежитлові приміщення загальною площею 103,4 кв. м - ФОП ОСОБА_2 терміном на 10 років, загальною площею 24,7 кв. м - ФОП ОСОБА_1 терміном на 10 років та встановила річну орендну плату в розмірі 2 % від експертної оцінки вартості орендованого майна в місяць без ПДВ;
Доручила управлінню комунальної власності підготувати необхідні документи для укладення договорів оренди.
На виконання цього Рішення Міськради в період з липня фактично виконано пункти 1-3 Рішення, а саме взято на облік нежитлові реконструйовані приміщення будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів загальною площею 146,8 кв. м на АДРЕСА_1, внесено зміни до технічного паспорта будівлі та до правовстановлюючих документів на будівлю.
Управлінням комунальної власності Трускавецької міської ради в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 9 Закону № 2269-ХІІ, ведуться підготовчі роботи з укладення договорів і передачі майна територіальної громади м. Трускавця, а саме нежитлових приміщень загальною площею 103,4 кв. м та 24,7 кв. м в оренду.
Водночас установлення пільгової орендної плати проведено відповідно до пункту 8 статті 16 Положення про оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Трускавця, яке затверджене рішенням Міськради від 24 квітня 2007 року № 140.
Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача надав інформацію, що оспорювану частину Рішення фактично виконано, оскільки з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 уже укладено договори про оренду нерухомого майна.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За правилами частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.