ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2020 року
м. Київ
Провадження № 11-628сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
скаржника - ОСОБА_1,
представника скаржників- Степанова Є. В.,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1523/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 березня 2019 року № 702/2дп/15-19 про притягнення суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності" (далі - рішення ВРП від 4 червня 2019 року),
УСТАНОВИЛА:
У липні 2019 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 рудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), оскаржили до суду рішення ВРП від 4 червня 2019 року
Цим рішенням ВРП залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 березня 2019 року № 702/2дп/15-19, яким суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 притягнено до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, що є пропорційним вчиненому проступку.
У цьому рішенні ВРП дійшла висновку, що Друга Дисциплінарна палата правильно встановила, що порушення норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) свідчить про допущену суддями недбалість під час розгляду справи № 910/8113/16. Вказані порушення є грубими та очевидними, оскільки приписи ГПК щодо відсутності у касаційного суду права встановлювати обставини, які не були встановлені судами першої чи апеляційної інстанції, порушення яких допустили судді, повинні бути відомі та зрозумілі суддям зі стажем роботи понад 20 років.
Зазаначені порушення суддями процесуальних норм, на думку ВРП, свідчать про вчинення ними дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час розгляду суддями справи; далі - Закон
№ 1402-VIII), а саме умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, а наслідки порушення потребують накаладнення дисциплінарного стягнення.
За таких обставин ВРП погодилась із висновками її Другої Дисциплінарної палати про те, що застосування до суддів дисципланного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненому проступку.
Не погодившись із таким рішенням ВРП від 4 червня 2019 року, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулись до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просять скасувати рішення ВРП.
На обґрунтування наведених у скарзі вимог скаржники зазначили, що рішення ВРП від 4 червня 2019 року є протипавним і таким, що постановлене з порушенням вимог пункту 4 частини першої статті 52 Закону 1798-VІІІ, а саме: не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності суддів та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Так, на їх думку, ВРП, приймаючи рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з прийняттям ними судового рішення, яке на сьогоднішній день є чинним та остаточним, діяла всупереч викладеним правовим засадам та власній дисциплінарній практиці з розгляду аналогічних справ. Дисциплінарна відповідальність була поширена на зміст прийнятого суддями рішення.
Вважають безпідставною оцінку членів ВРП, за якою підставою притягнення їх до дисциплінарної відповідальності є неправильне застосування суддями статті 35 ГПК, а також покладення в основу прийнятого судового акта постанови Вищого господарського суду України від 23 березня 2017 року у справі № 910/1425/16, якою справу було направлено на новий розгляд.
У відзиві на скаргу ВРП просила відмовити в її задоволенні, вказавши на відсутність підстав для скасування її рішення, передбачених частиною першою статті 52 Закону № 1798-VІІІ, та навела доводи щодо обґрунтованого притягнення суддів ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, які аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник скаржників - адвокат Степанов Є. В. скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник ВРП Русакова І. Г. заперечила проти задовлення їх скарги та навела доводи на спростування скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
За матеріалами справи суд установив, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8113/16 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" (далі - ТОВ "НВП "Світло"), відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відділ реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району) про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло" від 1 лютого та 29 квітня 2016 року № 01-02/16 та № 29/04/16.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 6 травня та 9 червня 2016 року порушено провадження у справі № 910/8113/16, залучено до участі в розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ "НВП "Світло", а також прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 червня 2016 року прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору у справі № 910/8113/16 ОСОБА_5 до ТОВ "НВП "Світло", відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ "НВП "Світло": ОСОБА_6, ОСОБА_4, ТОВ "Офісний центр "Квадрат на Малевича", про визнання недійсними рішенья загальних зборів ТОВ "НВП "Світло" від 1 лютого та 29 квітня 2016 року № 01/02/16 та № 29/04/16.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2016 року:
- припинено провадження у справі № 910/8113/16 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "НВП "Світло", відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "НВП "Світло", номер запису № 10731220021005426, дата реєстрації 10 травня 2016 року, проведені державним реєстратором Салатою С. І. Васильківської районної державної адміністрації; скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "НВП "Світло" номер запису 10731070022005426, дата реєстрації 10 травня 2016 року, проведені державним реєстратором Салатою С.І. Васильківської районної державної адміністрації;
- відмовлено в задоволенні позову;
- припинено провадження у справі № 910/8113/16 за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_5 .
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2016 року залишено без змін
Постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року та рішення Гсподарського суду міста Києва від 10 серпня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлених протоколом від 1 лютого 2016 року № 01/02/16, та рішень загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлених протоколом від 29 квітня 2016 року № 29/04/16. Прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлені протоколом від 1 лютого 2016 року № 01/02/16, та рішення загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло", оформлені протоколом від 29 квітня 2016 року № 29/04/16.
З тексту постанови від 14 листопада 2017 року вбачається, що судді касаційної інстанції з посиланням на приписи частини третьої статті 35 ГПК прийняли рішення по суті спору на підставі обставин, установлених судом касаційної інстанції під час розгляду справи № 910/1425/16 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "НВП "Світло", ОСОБА_4, Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району та ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "НВП "Світло" від 1 лютого 2016 року.
У постанові від 14 листопада 2017 року також зазначено, що наказом Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30 травня 2016 року № 1534/5 скасовані реєстраційні дії щодо ТОВ "НВП "Світло" від 22 березня 2016 року № 10731220021005426 та від 23 березня 2016 року № 10731070022005426, здійснені за результатами загальних зборів, проведених 1 лютого 2016 року, зокрема, в частині зміни складу учасників та розміру статутного капіталу.
27 листопада 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2018 року відмовлено у допуску справи № 910/8113/16 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
13 грудня 2017 року та 26 січня 2018 року до ВРП надійшли скарги ОСОБА_5 стосовно дій суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, у якій зазначено, що судді ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, розглядаючи справу № 910/8113/16, на порушення приписів процесуального законодавства вийшли за межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановили факт, що ОСОБА_4 був відсутній на загальних зборах учасників ТОВ "НВП "Світло" від 1 лютого 2016 року, хоча суди попередніх інстанцій встановили протилежне, здійснили переоцінку наявного в матеріалах справи доказу, а саме наказу Міністерства юстиції України від 30 травня 2016 року, прийняли як преюдицію постанову Вищого господарського суду України від 23 березня 2017 року у справі № 910/1425/16, що є порушенням вимог статей 35, 111-12 ГПК у редакції, чинній на час розгляду справи.
За наслідками розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргами ОСОБА_5, ухвалою від 26 листопада 2018 року, Друга Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 11 березня 2019 року № 702/2дп/15-19 суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосувала до них дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Дисциплінарний орган дійшов висновку про те, що судді касаційної інстанції ОСОБА_2 , ОСОБА_1, ОСОБА_3 під час розгляду та вирішення справи № 910/8113/16, приймаючи постанову від 14 листопада 2017 року, як установлену обставину взяли до уваги висновки постанови Вищого господарського суду України від 23 березня 2017 року у справі № 910/1425/16, яка не була остаточним рішенням у вирішенні спору.
Також Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що колегія суддів Вищого господарського суду України у складі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, посилаючись на постанову суду касаційної інстанції в іншій справі, не могла не знати про приписи частини другої статті 111-7 ГПК, яка регулює межі перегляду справи в касаційній інстанції та забороняє встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій. Отже, поклавши в основу нового рішення обставини, які не були встановлені в рішенні чи постанові уповноваженого господарського суду, судді фактично вийшли за межі повноважень касаційного суду.
Таким чином, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що, нехтуючи основоположними принципами судочинства, прийнявши постанову від 14 листопада 2017 року, судді ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 вийшли за встановлені ГПК межі перегляду судом справи в касаційній інстанції та фактично діяли не як суд, встановлений законом. Порушення чітких та зрозумілих норм ГПК свідчить про допущену суддями недбалість під час розгляду справи № 910/8113/16.
На думку Другої Дисциплінарної палати ВРП, вказані порушення є грубими та очевидними, оскільки приписи ГПК щодо відсутності у касаційного суду права встановлювати обставини, які не були встановлені судами першої чи апеляційної інстанції, порушення яких допустили судді, повинні бути відомі та зрозумілі суддям зі стажем роботи понад 20 років.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1, ОСОБА_3 подали до ВРП скаргу на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 березня 2019 року № 702/2дп/15-19, за наслідками розгляду якої ВРП 4 червня 2019 року ухвалила рішення про залишення його без змін, погодившись із висновками останнього про те, що, порушивши норми ГПК під час розгляду справи № 910/8113/16, судді допустили недбалість, що свідчить про вчинення ними дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VII, а саме умисне або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
У скарзі до Веикої Палати Верховного Суду ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не ставлять під сумнів відсутність підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення ВРП від 4 червня 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У мжах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123).
Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 11 березня 2019 року про притягнення суддів Вищого господарського суду України ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування до них дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом № 1798-VIIІ, рішення ВРП про залишення без змін указаного рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 березня 2019 року.
Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.
Законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав, у принципі, доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 у межах наведених у їх скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.