Ухвала
25 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 328/2439/17
Провадження № 14-34 зц 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року, додаткове рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь банк", Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк аваль" про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та
ВСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Токмацького районного суду Запорізької області із зазначеним позовом у якому, з урахування уточнень, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0.0625 га, розташованої на території АДРЕСА_1, яка передавалась у власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради від 24 грудня 1999 року № 301/18; право власності на 1/2 частину земельної ділянки, 0,0682 га, розташованої на території міста Токмак, кооператив "Таврійський", яка передавалась у власність для садівництва на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради від 24 грудня 1999 року № 301/18; право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі, літ. Б-1, загальною площею 203, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на 1/4 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності на 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,1689 га, кадастровий номер 2311000000:01:039:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності на 1/2 частину автомобіля Hyundai Tucson, д.н. НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2 ; право власності на 1/2 частину автомобіля Fiat Ducato, 2001 року випуску, н.з. НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4 ; право власності на 1/2 частину автомобіля Citroen Jumper, 2012 року випуску, кузов НОМЕР_5 н. з. НОМЕР_6 .
2. Позов обґрунтовано тим, що 22 грудня 1995 року між нею та ОСОБА_6 був укладений шлюб у міськвідділі реєстрації актів громадянського стану міста Токмака Запорізької області, про що був зроблений актовий запис № 325. Після укладання шлюбу позивач із ОСОБА_6 жили однією сім`єю в їхньому будинку за адресою: АДРЕСА_1, були пов`язані спільним побутом та вели спільне господарство. 24 вересня 2016 року шлюб між ними був розірваний Токмацьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області, про що було зроблено актовий запис № 39 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу. Незважаючи не офіційне розірвання шлюбу вони продовжували спільно мешкати за вищезазначеною адресою та вести спільне господарство. Під час перебування в зареєстрованому шлюбі ними було набуто за спільні кошти подружжя майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 колишній чоловік позивача ОСОБА_6 раптово помер. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина у виді вказаного майна. Спадкоємцями першої черги після чоловіка є відповідачі: діти спадкодавця - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також батьки спадкодавця - ОСОБА_4 та ОСОБА_8, відповідачі не визнають ту обставину, що вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та не визнають за позивачем право власності на 1/2 частину вказаного майна відповідно.
3. Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року (з урахуванням додаткового рішення від 15 серпня 2018 року) залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за нею право власності на:
-1/4 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
-1/4 частину земельної ділянки, площею 0,1689 га, кадастровий номер 2311000000:01:039:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
-1/2 частину автомобіля Hyundai Tucson, д. н. НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2 .
-1/2 частину автомобіля Fiat Ducato, 2001 року випуску, н.з. НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4.
-1/2 частину автомобіля Citroen Jumper, 2012 року випуску, кузов НОМЕР_5 н.з. НОМЕР_6 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки, площею 0.0625 га, розташованої на території АДРЕСА_1, яка передавалась у власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради від 24 грудня 1999 року № 301/18; 1/2 частину земельної ділянки, 0,0682 га, розташованої на території міста Токмак, кооператив "Таврійський", яка передавалась у власність для садівництва на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради від 24 грудня 1999 року № 301/18; 1/2 частину нежитлової будівлі, літ. Б-1, загальною площею 203, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - відмовлено.
4. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року, з урахуванням додаткового рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року, та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. 24 лютого 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року, додаткове рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року, в якій ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до Токмацького районного суду Запорізької області або до Запорізького апеляційного суду.
7. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції, а також тим, що судами застосована практика Верховного Суду України, що не має відношення до цього спору, зокрема, судами застосований правовий висновок Верховного Суду України, викладений ним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 274/3158/15-ц (провадження № 6-843цс17) замість належного для застосування правового висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 569/446/14-ц (провадження № 6-1327цс15).
8. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши матеріали касаційної скарги та доводи ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
10. Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
11. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
12. Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
13. Також вичерпний перелік підстав для передачі цивільної справи, яка розглядається у касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таку передачу згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду після відкриття касаційного провадження.
14. Отже, Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, перевірки обґрунтованості та законності постанов (ухвал) суду тієї ж касаційної інстанції.
15. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей Кодекс не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду у касаційному порядку, як це було визначено у розділі V глави 3 попередньої редакції ЦПК України.
16. Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70).