Постанова
Іменем України
11 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 385/1159/16
провадження № 51-458 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Полюхович А.М.,
захисника Сьори О.М. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лозувата Ульяновського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 1 265,52 грн та 500 грн, відповідно.
Згідно з вироком, 04 липня 2014 року о 14.00 год ОСОБА_1, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, під час конфлікту з ОСОБА_3, завдав одного удару в обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого остання отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Крім того, 06 липня 2014 року о 8.30 год, ОСОБА_1, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_3 , побачивши на вулиці ОСОБА_2, підійшов до неї та на ґрунті неприязних відносин, дерев`яною палицею завдав одного удару по голові та два удари в передпліччя, внаслідок чого остання отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, внаслідок суворості, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. В обґрунтування своїх вимог стверджує, щосудами обох інстанцій не з`ясовано мотив вчиненого злочину та вина його не доведена належними і допустимими доказами. Зазначає про порушення його права на захист на досудовому слідстві та в суді, що полягає у невідповідності висновків судово-медичних експертиз вимогам закону, недотримання порядку ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, вручення обвинувального акту та відсутності розгляду судом суттєвих клопотань. Вказує на суворість призначеного покарання та порушення судом процедури розгляду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та безпідставне звільнення його від покарання на підставі ст. 49 КК. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Сьора О.М. в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та просив скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити.
У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Так, при вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, і є правильними.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно довимог ст. 94 КПК.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений своєї винуватості в умисному заподіянні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, не визнав, але суд обґрунтовано послався у вироку на послідовні показання потерпілих, які в судовому засіданні у своїх показаннях зазначали про завдання їм саме ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.
Ці показання потерпілих узгоджуються із даними, що містяться у протоколах слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які детально відтворили механізм та обставини, за яких засуджений завдавав їм тілесних ушкоджень.
Окрім того, показання потерпілих підтверджуються іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, зокрема показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які стали безпосередніми очевидцями подій кримінальних правопорушень, а також висновками судово-медичних експертиз та іншими наведеними у судовому рішенні доказами, яким судом дана належна оцінка.
Ставити ці показання під сумнів, підстав немає. Окрім того, судом не встановлено, а стороною захисту не представлено доказів, які б підтверджували отримання потерпілими тілесних ушкоджень при інших обставинах чи за участі інших осіб.
При цьому, агресивна поведінка засудженого, який особисто розпочинав конфлікти з потерпілими, цілеспрямований характер його дій та локалізація завданих ним тілесних ушкоджень потерпілим безсумнівно свідчать, що умислом ОСОБА_1 охоплювалося саме спричинення потерпілим тілесних ушкоджень.
Отже, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані у кримінальному провадженні докази, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 винний у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 125 КК. Отже, вважати, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальністьв частині кваліфікації дій ОСОБА_1, підстав немає.