Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 488/3103/17-ц
провадження № 61-12010св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корабельного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 року у складі судді Лазаревої Г. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Кушнірової Т. Б., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 22 липня 2006 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2017 року. Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 .
Вказувала, що у період шлюбних відносин 06 вересня 2011 року ними було придбано земельну ділянку площею 1 000 кв. м за № 1 "Л", що розташована в АДРЕСА_1 . Восени того ж року на даній земельній ділянці ними розпочато будівельні роботи, які у грудні 2012 року закінчилися, та ОСОБА_2 було подано до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації будівництва житлового будинку з мансардою за вказаною адресою.
Відповідно до декларації вказане будівництво вважається закінченим та готовим до експлуатації. Вказувала, що роботи з будівництва проводились за сумісні кошти, проте її внесок був набагато більшим, оскільки з 2000 по 2010 роки вона займалась підприємницькою діяльністю. Також нею було продано належну їй земельну ділянку по АДРЕСА_1, частку у статутному капіталі ТОВ "Кордон" та її родичами повернуто борги, всі кошти пішли на здійснення спірного будівництва.
Зазначала, що у 2012 році ОСОБА_2 потрапив у ДТП та йому було встановлено інвалідність, в звʼязку з чим протягом 2012-2013 років він не мав можливості працювати, потребував стороннього догляду.
Крім того, посилалась на те, що ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів на утримання їхньої спільної дитини.
На теперішній час відповідач не зареєстрував право власності на цей об`єкт будівництва, чим порушуються її права.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати спільною сумісною власністю: об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку площею 1000 кв. м з кадастровим номером 48101366600:07:002:0012 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за нею права власності на 3/4 частини даного об`єкту незавершеного будівництва та 1/2 частину земельної ділянки.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 1 000 кв. м за № 1 "Л", що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 48101366600:07:002:0012, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 1 000 кв. м, за № 1 "Л", що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 48101366600:07:002:0012.
Визнано об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці площею 1 000 кв. м, за № 1 "Л", яка розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 48101366600:07:002:0012, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини об`єкту незавершеного будівництва спільної сумісної власності, що розташований на земельній ділянці площею 1 000 кв. м, за № 1 "Л", що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 48101366600:07:002:0012.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки земельна ділянка була придбана у період перебування сторін у шлюбі, є підстави для визнання її спільною сумісною власністю та визначенням кожному з колишнього подружжя по 1/2 частині. Крім того, враховуючи те, що обставини участі обох сторін у будівництві спірного будинку знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання його спільною сумісною власністю подружжя.
Визначаючи за ОСОБА_1 3/4 частки спірного будинку, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не менше половини часу будівництва не мав можливості працювати, не мав доходів, а будівництво в цей час здійснювалось за кошти позивача, яка працювала та одержувала дохід та здійснила продаж належного їй майна. Крім того, судом також було враховано, що ОСОБА_2 не доведено внесення своїх значних коштів у будівництво будинку та наявність у нього заборгованості по сплаті аліментів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкт незавершеного будівництва змінено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку об`єкту незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці площею 1 000 кв. м, за АДРЕСА_1, кадастровий номер 48101366600:07:002:0012.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо можливості відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя на користь позивача є помилковими, оскільки обставини, якими обґрунтовано підстави для збільшення останній частки при поділі об`єкта незавершеного будівництва, не знайшли свого підтвердження, а тому такий підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних частках відповідно до частини першої статті 70 СК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суд першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апеляційним судом було залишено поза увагою важливі факти придбання ним майна за особисті кошти, що не були набуті під час перебування у шлюбі. Зазначає, що апеляційний суд встановив факт отримання ним предоплати за продаж індивідуального майна (квартири) у розмірі, достатньому для придбання земельної ділянки. Однак суд відмовився враховувати факт отримання ним коштів за продаж майна, яке було набуто до шлюбу, за рахунок яких було придбано земельну ділянку.
Крім того, не було враховано факт отримання коштів на будівництво нерухомого майна виключно на підставах інвестиційного договору, за яким придбана ним земельна ділянка мала бути обмінена на квартиру, яка б набула статусу спільного майна подружжя. Проте, вирішуючи спір, суд вийшов за межі повноважень та втрутився у договірні відносини сторін по справі із третьою особою, заяву якої про залучення в якості співвідповідача залишено без розгляду.
Посилається на те, що спір про поділ спільного майна подружжя між сторонами цієї справи вже було вирішено в Очаківському міськрайонному суді Миколаївської області і рішення набрало законної сили.
Вказує, що спірна земельна ділянка не належить до спільного майна подружжя та не підлягає поділу, бо є його власністю, оскільки набута ним за рахунок власних коштів, отриманих за відчуження квартири, набутої до шлюбних відносин із позивачем.
Також зазначає, що ані він, ані позивач, не здійснювали будівництво спірного будинку (об`єкт незавершеного будівництва), оскільки обставини справи свідчать про укладення угоди між ним та третьою особою, у заяві якої про залучення в якості учасника справи було відмовлено. Умовами вказаної угоди ним було надано відповідний дозвіл на здійснення будівництва будинку із обслуговуючими спорудами на спірній земельній ділянці, яка є його приватною власністю, виключно за рахунок коштів третьої особи.
Отже, вважає, що доречним було б залучення до справи ОСОБА_4, за кошти та засобами якого здійснювалося та продовжує здійснювтися будівництво спірного будинку (обʼєкта незавершеного будівництва).
Вказує, що необхідно закрити провадження у цій справі, оскільки Корабельним районним судом м. Миколаєва було відкрито провадження у справі, яка розглядається з таких самих позовних вимог між тими сторонами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1, у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони по справі перебували у зареєстрованому 22 липня 2006 року шлюбі. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2017 року шлюб між ними розірвано. Під час перебування у шлюбі в них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
За договором купівлі - продажу від 06 вересня 2011 року під час шлюбу сторін на ім`я відповідача ОСОБА_2 була придбана земельна ділянка площею 1000 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1 за 11 955 грн.
Відповідно до звіту експертної оцінки вартість спірної земельної ділянки на 26 липня 2017 року становить 55 400 грн.
Починаючи з грудня 2011 року на цій земельній ділянки сторони почали будувати житловий будинок.
Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 08 січня 2013 року на вищезазначеній земельній ділянці 12 грудня 2011 року розпочато та 21 грудня 2012 року закінчено будівництво житлового будинку з мансардою загальною площею 246.9 кв. м, будівництво спірного будинку вважається закінченим та він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, однак його не прийнято до експлуатації та не оформлено право власності на нього, що сторонами не заперечується.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положенням статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
ОСОБА_1 подано позов про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, а саме: земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 1 000 кв. м за № 1 "Л", що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 48101366600:07:002:0012 та об`єкта незавершеного будівництва, що розташований на вказаній земельній ділянці.
Судами встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 липня 2006 року по 27 липня 2017 року.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.