Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 755/6038/16-ц
провадження № 61-7138св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль",
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року у складі судді Астахової О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/8051/82/64967, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 89 000 доларів США строком до 27 листопада 2017 року зі сплатою 14,00 % річних. Погашення кредиту та відсотків за його користування повинно було здійснюватися до 15 числа кожного місяця відповідно до графіка погашення кредиту.
06 березня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої ОСОБА_1 збільшено строк кредиту на 120 календарних місяців (дата остаточного погашення кредиту - 27 листопада 2027 року) та тимчасово на період з "06" березня 2009 року до "06" березня 2010 року встановлено процентну ставку 12 % річних.
Вказувало, що свої зобов`язання банк виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит в обумовленому договором розмірі, проте ОСОБА_1 здійснював свої зобов`язання неналежним чином, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 87 052,46 доларів США, що в еквіваленті до курсу Національного банку України становить 2 105 572 грн 58 коп., з яких: 74 801,89 доларів США, що еквівалентно 1 809 263 грн 16 коп., - заборгованість по кредиту; 12 250,57 доларів США, що в еквіваленті дорівнює 296 309 грн 42 коп., - заборгованість по відсоткам, а також судові витрати по сплаті судового збору - 31 583 грн 59 коп.
Враховуючи вищевикладенеПАТ "Райффайзен банк Аваль" просило суд стягнути вказану заборгованість з ОСОБА_1 на свою користь.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, позов ПАТ "Райффайзен банк Аваль" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 87 052,46 доларів США, що в еквіваленті до курсу Національного банку України становить 1 809 263 грн 16 коп., - заборгованість по кредиту; 12 250,57 доларів США, що в еквіваленті до курсу Національного банку України становить 296 309 грн 42 коп., - заборгованість по відсоткам, а також судові витрати по сплаті судового збору - 31 583 грн 59 коп., а всього стягнуто 2 137 156 грн 17 коп.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Лесько А. О.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року № 1689/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується відсутністю доказів вручення йому судової повістки. Крім того, він не проживає за адресою: по АДРЕСА_1 з 1998 року, а лише там зареєстрований.
Зазначає, що документи, які надані банком до суду разом із позовною заявою, не завірені належним чином відповідно до вимог Порядку засвідчення копій документів, визначеного пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55).
Посилається також на те, що з розрахунку заборгованості, наданого банком, вбачаються суттєві розбіжності, а саме: в графі "Планове погашення" за 15 січня 2008 року відображено сплата за кредитом 347,54 доларів США, сплата за відсотками 1 023,84 доларів США, проте відповідно до графіку заборгованості зазначено "сплата за кредитом 347,54 доларів США", а "за відсотками 1 034,33 доларів США", що свідчить про невідповідність арифметичних значень. Зокрема, банком не надано суду первинних бухгалтерських документів видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки, чеки та ін.), тому не має підстав вважати, що його розмір заборгованості перед банком є правильним. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обовʼязком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.
Також посилається на те, що банком 13 травня 2015 року було надіслано вимогу про дострокове виконання зобовʼязань за кредитним договором. Натомість, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (провадження № 61-2404св18) визначено, що після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Таким чином, у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту.
Крім того, вказує, що ним було подано до апеляційного суду клопотання про застосування строків позовної давності, проте судом апеляційної інстанції було проігноровано вказане клопотання, що є грубим порушення процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен банк Аваль", було укладено кредитний договір № 014/8051/82/64967, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 89 000 доларів США строком до 27 листопада 2017 року зі сплатою 14,00 % річних.
Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору відповідач зобов`язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення заборгованості згідно п. 1.3 цього договору, а саме згідно погодженого графіку погашення та остаточне погашення кредиту до 27 листопада 2017 року.
Банк перерахував позичальнику грошові кошти в обумовленому договором розмірі - 89 000 доларів США.
Додатковою угодою від 06 березня 2009 року №1, укладеною між сторонами, позичальнику збільшено строк кредиту на 120 календарних місяців та тимчасово, на період з 06 березня 2009 року до 06 березня 2010 року,встановлено процентну ставку 12 % річних.
Як убачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 27 листопада 2007 року № 014/8051/82/64967, станом на 16 січня 2016 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 87 052,46 доларів США, що в еквіваленті до курсу Національного банку України становить 2 105 572 грн 58 коп., з яких: 74 801,89 доларів США, що еквівалентно 1 809 263 грн 16 коп., - заборгованість по кредиту; 12 250,57 доларів США, що в еквіваленті дорівнює 296 309 грн 42 коп., - заборгованість по відсоткам.
13 травня 2015 року банком направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, яке останнім було проігноровано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовʼязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовʼязується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобовʼязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.