Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 319/1584/17
провадження № 61-12106 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що за час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 з 06 листопада 2004 року по 11 жовтня 2017 року ними було придбано одну другу частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Також за час перебування у шлюбі 05 грудня 2012 року ними було придбано легковий автомобіль ВАЗ 211340, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який було зареєстровано на ім?я ОСОБА_2 . Вартість автомобіля за експертним висновком складає 117 040 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1, жилою площею 29,6 кв. м, загальною площею 49,5 кв. м, позначеного на плані літерою "А" з надвірними спорудами: тамбур літера "а", веранда - літ "а-1", сараї - "Б", "Д", "З"; літню кухню - "Ж", вбиральню - "К"; басейн - "В"; огорожу № 1, № 5; ворота № 2; вимощення - "3"; ґанок - № 4; погріб № 6; виділити ОСОБА_2 у власність транспортний засіб ВАЗ 211340, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу ВАЗ 211340, а саме 58 520 грн, а також понесені нею судові витрати.
У січні 2018 року ОСОБА_2 пред?явив до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином та визнання його договором дарування, поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05 листопада 2008 року зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 - 1/8 частина, за ОСОБА_2 - 3/8 будинку.
Інша половина будинку належала ОСОБА_3, який збудував цей будинок, та є батьком його померлої першої дружини - ОСОБА_5
У 2009 році ОСОБА_3 вирішив подарувати 1/2 частину будинку йому як батьку своїх онуків, проте за наполяганням ОСОБА_1 сторони оформили договір купівлі продажу з метою зменшення податкового тягаря. Тобто у сторін договору купівлі-продажу не було реальної мети вчинити саме такий правочин.
Вважав, що укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку від 23 квітня 2009 року, укладений між ним та ОСОБА_3, є удаваним правочином, який було вчинено сторонами для приховання іншого правочину - договору дарування, який вони насправді вчинили, що підтверджується й відсутністю розрахунків між сторонами за договором. Відповідно 1/2 частина житлового будинку не є спільним майном подружжя, а тому ОСОБА_1 не може претендувати на цю частку майна. Вартість автомобіля вважав завищеною.
Крім того, зазначав, що ОСОБА_1 заволоділа спільним майном подружжя, яке було придбане за час шлюбу: меблі, побутова техніка, тощо (всього 46 одиниць). Вартість зазначеного майна становить 111 500 грн. Тобто майно на суму 55 750 грн належить йому.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив суд визнати договір купівлі-продажу від 23 квітня 2009 року № 3415900, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 договором дарування; визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб ВАЗ 21134-110-42, 2012 року випуску, холодильник Samsung RL 48 RLBMG 1 BWT; визнати за ОСОБА_1 право власності на: телевізор LG 42LV3700; супутниковий ресивер Trimax TR-2012HD; мікрохвильову піч Samsung C105AFR; хлібопічку LG HB-1002CJ; мультиварку Redmond RMC; електричну плиту Indesit K3C11 (W)/R; кухонні меблі; кухонний комплект (стіл, кутовий диван, 2 табуретки); телевізор LG 42LD420; супутниковий ресивер Opticum HD X403р; Wi-Fi роутер TP-LINK; модем; диван кутовий; люстру; пральну машину Ardo AE 833; дверцята душової кабіни; дзеркало; сушку для білизни; настінний світильник; ліжко двоспальне з матрацом; тумбочку; стіл косметичний з дзеркалом; світильник (2 штуки); світильник на столу косметичному; килим; шафу рожевого кольору; люстру; диван; тренажер бігова доріжка Energy FIT EF-5501; ноутбук ACER Aspire 7560G (2 штуки); ноутбук Apple MacBook Air 13; планшет Apple iPad; мобільний телефон Apple iPhone SE Silver; мобільний телефон Apple iPhone 6 Pluse Space Gray; пилосос LG V-C3G63NTU 1600W; праску Scarlett SC-334S Ted; ваги електронні підлогові Hilton; тарілку супутникову; електроконвектор настінний Термія 2 000 Вт (4 штуки).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 січня 2018 року у складі судді Хамзіна Т. Р. позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу від 23 квітня 2009 року 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1441, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, удаваним правочином, а саме - договором дарування.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб ВАЗ 211340, 2012 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на холодильник Samsung RL 48 RLBMG 1 BWT.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на телевізор LG 42LV3700; супутниковий ресивер Trimax TR-2012HD; мікрохвильову піч Samsung C105AFR; хлібопічку LG HB-1002CJ; мультиварку Redmond RMC; електричну плиту INDESIT K3C11 (W)/R; кухонні меблі; кухонний комплект (стіл, кутовий диван, 2 табуретки); телевізор LG 42LD420; супутниковий ресивер Opticum HD X403р; Wi-Fi роутер TP-LINK; модем; диван кутовий; люстру; пральну машину ARDO AE 833; дверцята душової кабіни; дзеркало; сушку для білизни; настінний світильник; ліжко двоспальне з матрацом; тумбочку; стіл косметичний з дзеркалом; світильник (2 штуки); світильник на столу косметичному; килим; шафу рожевого кольору; люстру; диван; тренажер бігова доріжка Energy FIT EF-5501; ноутбук Acer Aspire 7560G (2 штуки); ноутбук Apple MacBook Air 13; планшет Apple iPad; мобільний телефон Apple iPhone SE Silver; мобільний телефон Apple iPhone 6 Pluse Space Gray; пилосос LG V-C3G63NTU 1600W; праску Scarlett SC-334S Ted; ваги електронні підлогові Hilton; тарілку супутникову; електроконвектор настінний Термія 2 000 Вт (4 штуки). Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що показаннями свідків підтверджено те, що за час перебування у шлюбі подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було придбано меблі, побутова техніка, яке було вивезене ОСОБА_1 17 та 18 листопада 2017 року з будинку, де вона мешкала разом з ОСОБА_2 . Суд також дійшов висновку про те, що під час укладення договору купівлі-продажу 23 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 гроші за 1/2 частину житлового будинку сплачені не були, волевиявлення сторін було спрямоване на безоплатне передання частини житлового будинку у власність ОСОБА_2 . Таким чином, частина житлового будинку, набута ОСОБА_2 за договором від 23 жовтня 2009 року, є його особистою приватною власністю, не є спільним майном подружжя та не підлягає поділу.
Враховуючи позицію сторін щодо поділу майна, користування ОСОБА_2 автомобілем, вартість якого становить 90 867 грн 30 коп., автомобіль слід залишив ОСОБА_2 .
Ураховуючи те, що рухоме майно вивезене ОСОБА_1 з будинку ОСОБА_2, перебуває або перебувало у її володінні, майно підлягає залишенню ОСОБА_1 . Проте вартість цього майна становить 123 151 грн 12 коп. і більша вартості автомобілю. Різниця становить 32 283 грн 82 коп. Виходячи з рівності часток майна подружжя у спільній сумісній власності, ОСОБА_2 належить майно на суму 16 141 грн 91 коп. Оскільки вартість холодильника Samsung RL 48 RLBMG 1 BWT становить 9 575 грн, що менше зазначеної суми, холодильник підлягає залишенню ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1, жилою площею 29,6 кв. м, загальною площею 49,5 кв. м, позначеного на плані літерою "А" з надвірними спорудами: тамбур літера "а", веранда - літ "а-1", сараї - "Б", "Д", "З"; літню кухню - "Ж", вбиральню - "К"; басейн - "В"; огорожу № 1, № 5; ворота № 2; вимощення - "3"; ґанок - № 4; погріб № 6;
Виділено ОСОБА_2 у власність транспортний засіб ВАЗ 21134-110-42, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу ВАЗ 21134-110-42, а саме 45 433 грн 65 коп. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, визнавши договір купівлі-продажу від 23 квітня 2009 року 1/2 частки спірного житлового будинку удаваним правочином, а саме - договором дарування, суд першої інстанції безпідставно встановив безгрошовість даного договору та не звернув увагу на пункт 3 вказаного договору, яким встановлено, що продаж цей за домовленістю сторін вчиняється за 3 тис. грн. Також наявна заява ОСОБА_1, якою вона надала згоду своєму чоловікові - ОСОБА_2 придбати 1/2 частку спірного житлового будинку. Крім того,
ОСОБА_2 з 2009 року, з моменту укладення спірного договору, тобто на протязі восьми років не заявляв вимог про визнання його удаваним.
Щодо спірного рухомого майна (меблі, побутова техніка) суд вважав, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження придбання цього майна саме за час шлюбу та наявність цього майна на час виникнення спору.
Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частку спірного житлового будинку, виділення ОСОБА_2 у власність транспортного засобу з компенсацією ОСОБА_1 вартості 1/2 частки транспортного засобу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 319/1584/1 із Куйбишевського районного суду Запорізької області.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ОСОБА_3 подарував йому спірну частину житлового будинку як батьку його онуків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтвердив в судовому засіданні та зазначив, що грошей за договором купівлі-продажу від 23 квітня 2009 року не отримував.
Зазначав, що 17 та 18 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до органу досудового розслідування з повідомленнями про злочин (реєстраційні номери за журналом ЄО № 3169, 3177, 3179). В повідомленнях він зазначав, що 17 листопада 2017 року в АДРЕСА_1 під час його відсутності в будинку невідомі особи зламали дверні замки його будинку та викрали з нього майже все майно. 18 листопада 2017 група невідомих осіб спільно з ОСОБА_1, погрожуючи йому насиллям, відкрито заволоділа його майном, що ще залишилось в будинку та вивезла його в невідомому напрямку.
28 грудня 2017 року ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області зобов`язано начальника Більмацького відділу поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області внести відомості про скоєння кримінальних правопорушень, викладених у заявах громадянина ОСОБА_2 від 17 листопада 2017 року та 18 грудня 2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати їх розслідування.
06 січня 2018 року слідчий слідчого відділу Більмацького відділу поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенант поліції Тищенко І. О. письмово повідомив ОСОБА_2 про те, що відповідно до частин першої та четвертої статті 214 КПК України відомості про кримінальне правопорушення зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний № 12018080270000009 від 06 січня 2018 року, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Попередня кваліфікація: (КК України 2001) стаття 356 - самоправство.
Отже, ОСОБА_1, будучи співучасником описаних вище подій, умисно не вказала в своєму позові перелік майна, що було нею без згоди ОСОБА_2 вивезено з житлового будинку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування постанови апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 листопада 2004 року по 11 жовтня 2017 року, від якого мають дочку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5, т. 1).
Рішенням Куйбишевського районного суду від 05 листопада 2008 року у справі № 2-398 2008 рік визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, як частку у спільній сумісній власності подружжя; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину вказаного житлового будинку як за спадкоємцем першої черги на спадкове майно, що залишилося після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 ; визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину вказаного житлового будинку як за спадкоємцем першої черги на спадкове майно, що залишилося після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 (а.с. 50-51, т. 1)