Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 670/1052/18
провадження № 61-16624св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2019 року у складі судді Потапова О. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 14 червня 2010 року, згідно з якою отримав кредитну картку "Універсальна".
09 червня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на картку "Універсальна " Gold " та відкрито картковий рахунок, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 17 000 грн у виді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, а підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.
Позивач посилався на те, що у зв`язку із порушеннями умов договору станом на 27 серпня 2018 року заборгованість за кредитним договором складає 113 933 грн 66 коп., з яких: основна заборгованість за кредитом - 43 907 грн 08 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 54 328 грн 04 коп., заборгованість за пенею за період з 14 червня 2010 року по 01 червня 2018 року - 15 698 грн 54 коп.
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 113 933 грн 66 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2019 року позов АТ КБ "Приватбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 14 червня 2010 року на загальну суму 113 933 грн 66 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 43 907 грн 08 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 54 328 грн 04 коп., заборгованості за пенею за період з 14 червня 2010 року по 01 червня 2018 року - 15 698 грн 54 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору з боржника на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2019 року в частині вирішення питання щодо розподілу судового збору скасовано та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Судовий збір, сплачений АТ КБ "ПриватБанк" згідно з платіжним дорученням від 27 листопада 2018 року № ІНВ97В1ZWR у розмірі 1 762 грн, компенсувати за рахунок держави. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню, ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 54 328 грн 04 коп. проценти за користування кредитом та 15 698 грн 54 коп. пеня та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2019 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 54 328 грн 04 коп. процентів за користування кредитом та 15 698 грн 54 коп. пеня, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що умови та Правила надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою та Тарифи Банку не є складовою кредитного договору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ КБ "ПриватБанк", в яких банк просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 червня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у сумі 17 000 грн. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку є договір про надання банківських послуг (а.с. 13).
09 червня 2013 ркоу ОСОБА_1 переоформлено кредитну картку на кредитну картку "Універсальна Gold". В межах дії кредитного договору відповідач отримував кредитні картки, строк дії останньої кредитної картки визначений до вересня 2021 року (а.с. 143).
Відповідач зобов`язався повернути позивачу кредит і сплатити банку відсотки щомісячними платежами в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, вносячи їх на рахунок банку до 25-го числа місяця, що слідує за звітним. З 01 квітня 2015 року - 5 % відсотків заборгованості (але не менше 100 грн та не більше залишку заборгованості).
Разом з тим взяті на себе за договором зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував і станом на 27 серпня 2018 року виникла заборгованість, яку банк просив стягнути на свою користь.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).